Виноградівська міська рада Закарпатської області відмовила журналістці закарпатського інформаційного агентства «Голос Карпат» Олені Мудрій у інформації про витрати на програми транскордонного співробітництва. Спершу – пославшись на конфіденційність інформації, потім – «бо двічі тій самій особі на той самий запит не відповідаємо».
Запити журналістки стосувалися коштів і заходів двох проектів транскордонного співробітництва сумарною вартістю понад 2 мільйони 148 тисяч євро, які реалізує комунальне підприємство «Центр інвестицій та розвитку» міськради. За словами журналістки, за ці гроші у Виноградові мали б побудувати притулок для тварин (гроші уряду Польщі) та реконструювати площу Миру (гроші уряду Угорщини).
«Мій запит від видання «Голос Карпат» до міської ради і її комунального підприємства стосувався інформації по бюджету і заходах проекту транскордонного співробітництва. Це додатки 1, 2 і 3 до грантової угоди. Перший раз вони мені відмовили, посилаючись на конфіденційність грантової угоди. Текст відмови від міськради і КП був однаковий», – розповідає у коментарі «Доступу до правди» Олена Мудра.
Тоді Олена звернулась за фаховою допомогою до юристів Інституту розвитку регіональної преси, спільно з якими аргументували, чому ця інформація не може бути конфіденційною – і з додатковою аргументацією спробували отримати ці дані ще раз.
Аргументували наступним чином. Мовляв, згідно з ч. 7 ст. 6 закону «Про доступ до публічної інформації», обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. А програма співробітництва передбачає і використання частки українських бюджетних коштів, не може бути обмеженим доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі, до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.
«Таким чином, з огляду на положення чинного законодавства, запитувана мною інформація є відкритою публічною інформацією, яка повинна надаватися на інформаційні запити. Ви, як розпорядник інформації, зобов’язані надати запитувану інформацію, звернувшись до сторони угоди для отримання згоди на її поширення», – підсумувала журналістка у повторному запиті.
«Окрім того, поки намагалась отримати відповідь, чи справді подібна інформація є конфіденційною, я спілкувалася телефоном із представництвами польської і угорської програм у Львові та Ужгороді, керівниками подібних агенцій Закарпаття і Львівської області, з Мінфіном (Міжнародна технічна допомога, через яку заходять грантові кошти для транскордонних проектів, в компетенції Мінфіну). Всі вони мені підтвердили те, що запитувана мною інформація є публічною», – розповідає непросту історію боротьби за публічну інформацію Олена Мудра.
У своїй відповіді на запит з обґрунтуванням міська рада 16 липня повідомила, що повторно один і той самий запит від однієї і тої самої особи щодо одного і того самого питання розгляду не підлягає”.
«Фактично, це не повторний запит. Це відповідь на відзив з аргументами, що отримана відповідь є незаконною. Тобто надання ще одної можливості, щоб розпорядник виправив свою помилку. У зв'язку з тим, що розпорядники надали відписку, а не відповідь на запит, ІА направила лист з обґрунтуванням, що запитувана інформація відповідно до закону та умов договору не відноситься до конфіденційної і з проханням все ж таки надати запитувану інформацію. На що було отримано ось таку відповідь. Тобто оця чергова відмова надати запитувану інформацію є безпідставною та необґрунтованою», – пояснює медіаюристка Інституту розвитку регіональної преси Оксана Максименюк.
«Доступ до правди»
