Доступ до декларацій суддів: закон один, правозастосування – різне

2 березня 2018 12:34

%d0%b4%d0%b5%d0%ba%d0%bb%d0%b0%d1%80%d0%b0%d1%86%d1%96%d1%8f

Коли запити щодо декларацій стосувалися інших посадових осіб, суди в переважній більшості робили висновки щодо відкритості такої інформації і протиправності відмов, проте щодо декларацій суддів суди продемонстрували  різну практику правозастосування. До такого висновку дійшли автори Аналізу практики застосування судами статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення у 2016-му році –дослідження, яке провела ГО «Платформа прав людини» у співпраці з Офісом Уповноваженого з прав людини та програмою Ради Європи «Зміцнення свободи медіа та створення системи Суспільного мовлення в Україні».

Приміром, Постанова Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04.08.2016:

«Судом встановлено також, що 07 квітня 2015 року за N 1322/05-02/15 ОСОБА_4 як представнику громадської організації «Дорожній контроль-Захід» (вказаному таким у запиті) на адресу, зазначену у запиті від 06.04.2015 р., направлено лист, у якому роз'яснено положення ст. ст. 1, 12, 16 Закону України «Про громадські об'єднання» щодо необхідності реєстрації громадської організації, та запропоновано для повного, всебічного і об'єктивного розгляду запиту надати підтверджуючі реєстрацію відповідного громадського об'єднання документи, а також документи у підтвердження повноважень ОСОБА_4 як представника даної організації.

Враховуючи імперативну норму ч.9 ст.9 Закону України «Про громадські об'єднання», беручи до уваги, що подання запиту про доступ до публічної інформації від імені громадського об'єднання не є дією, пов'язаною з реєстрацією такого об'єднання або повідомленням про його утворення, суд вважає обґрунтованою та підставною пропозицію автору запиту подати інформацію щодо правосуб'єктності

Практично аналогічну Постанову той же суд прийняв трішки пізніше, сформулювавши додатково наступні висновки:

«Оскільки суд прийшов до висновку про те, що голова місцевого суду не є розпорядником інформації із декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру суддів місцевого суду у розумінні ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», лист за підписом голови Кузнецовського міського суду Рівненської області від 23 квітня 2015 року за N 01-31/1553/15 у розумінні ч.2 ст.22 вищезазначеного Закону не є відповіддю розпорядника інформації, а тому відсутній факт неправомірної відмови головою Кузнецовського міського суду Рівненської області ОСОБА_2 у наданні інформації ОСОБА_4 у формі відповіді розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел.

При цьому суд враховує, що заявнику надано письмову відповідь, як передбачають вимоги ст. ст. 15, 19 Закону України «Про звернення громадян» та у терміни, що передбачені ст. 20 вищезазначеного Закону.»

Остання справа була переглянута апеляційним судом і апеляційну скаргу залишено без задоволення, а Постанову суду першої інстанції – залишено без змін.

На противагу вищенаведеній практиці щодо декларацій суддів можна навести рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області у справі, де запитувач просив надати декларацію голови суду:

«З аналізу вищезазначених норм законодавства, вбачається, що обмеження доступу до інформації з декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру суддів прямо заборонено Законом, крім відомостей зазначених в абзаці другому частини другої статті 12 вказаного Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». Таким чином, до інформації з обмеженим доступом у декларації можна відносити лише такі відомості: ідентифікаційний код, серія та номер паспорта громадянина України, реєстрація місця проживання, дата народження, місцезнаходження об'єктів, які наводяться у декларації. Інша інформації, зазначена у вказаних документах, відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» не може бути обмежена в доступі. Обробка таких відомостей здійснюється відповідно до закону та відповідно не потребує згоди суб'єкта персональних даних.

Так, наявність в документі інформації з обмеженим доступом не є підставою для відмови у його наданні або його оприлюдненні.»

Результати дослідження було презентовано 26 лютого 2018 року. Його предметом стали усі 363 рішення судів першої інстанції та 31 рішення судів апеляційної інстанції в яких мова йшла про застосування частин 1, 2, 4, 7 та 8 статті 212-3 КУпАП, і які були винесені українськими судами в 2016 році. Метою аналізу є промоніторити та уніфікувати судову практику з доступу до інформації.

 «Доступ до правди» має намір опублікувати дослідження повністю.

 

«Доступ до правди»