Як правовий режим воєнного часу змінив доступ до публічної інформації і чи змінив його взагалі? На основі судової практики можна стверджувати, що війна не мала би обмежити право на доступ.

«І доречно, і правильно виконувати будь-який діючий закон в умовах воєнного стану, адже Україна – демократична держава, або щонайменше прагне такою бути. Жодний чинний нормативно-правовий актом не скасовує вимоги Закону «Про доступ до публічної інформації», як і дію міжнародних актів», - каже членкиня Координаційної ради при Омбудсмені, спеціалістка у сфері доступу до публічної інформації Оксана Ващук-Огданська.

Якщо апелювати до законодавчої основи, то «правила гри міг змінити тільки один закон: Закон України «Про правовий режим воєнного стану». Він містить лише одну норму, пов’язану з темою доступу, при чому вона стосується строку оприлюднення проєктів актів розпорядників інформації. Йдеться про частину десяту статті 9 Закону:

«У період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування, військово-цивільних адміністрацій та військових адміністрацій, а також їх посадових осіб не поширюються вимоги пункту 3 частини першої (у частині оприлюднення проектів актів), частини четвертої статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Жодних інших норм, де б згадувався закон про доступ чи скасовувались передбачені ним правила, в Законі України «Про правовий режим воєнного стану» немає.

Однак подібна «дискусія» розгорталася не в одній судовій справі, що розглядались вже після початку повномасштабного вторгнення російського агресора. До прикладу, розпорядник інформації (Рівненська міська рада) у відповідь на запит серед іншого зазначив: «на період дії правового режиму воєнного стану може бути обмежено передбачене ст. 34 Конституції України право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. … Відповідь на запитувану інформацію може бути надана після припинення (скасування) правового режиму воєнного стану в Україні з дотриманням положень Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Позивач, натомість, стверджував, що: «після введення воєнного стану в Україні дія відповідних законодавчих норм не призупинялася та не скасовувалася, тобто щодо них продовжує діяти презумпція відкритості».

Рівненський окружний суд, діючи як суд першої інстанції, визнав такі дії протиправними, серед іншого, зазначаючи таке:

«Таким чином, з виданням Президентом України Указу №64/2022 може обмежуватися передбачене ст. 34 Конституції України право людини і громадянина на отримання, зберігання та поширення інформації, проте, як зазначено в цій нормі, таке обмеження може бути застосовано лише законом – нормативно-правовим актом, що приймається Верховною Радою України.

Жодного закону щодо обмеження прав на отримання, зберігання та поширення інформації у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану Верховною Радою прийнято не було. Отже, обмеження відповідачем позивача в доступі до інформації, яку остання зажадала запитом від 07.07.2022, є протиправним».

«Узагальнюючи аналіз цієї та схожих справ, можна сказати, що запровадження воєнного стану – це не аргумент для відмови в наданні інформації. Він не впливає на впровадження чи скасування норм Закону «Про доступ до публічної інформації». І, аби визначити, чи повинен розпорядник таки надати інформацію, суди, зазвичай, досліджували обставини справи: яку саме інформацію запитували, чи належить вона до інформації з обмеженим доступом, перевіряли застосування або й самі застосовували «трискладовий тест», - підсумовує Оксана Ващук-Огданська.

«Доступ до правди»