Користувач платформи «Доступ до правди» Захар Ординський звернувся із запитом до Будищенської громади, аби отримати інформацію про оренду земельних ділянок. Отримав відмову, яку медіаюристка називає неправомірною.

Захар Ординський через платформу «Доступ до правди» запитав у Будищенської територіальної громади «усі чинні договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, стороною яких є Будищенська сільська рада, з усіма додатками до них».

Додатково відзначив, що просить отримати відповідь у електронному форматі: «Враховуючи, що відповідь на даний запит очікується в електронному форматі, тому виготовлення копій запитуваних документів є недоцільним, оскільки можливе сканування їх оригіналів».

Натомість виконком Будищенської сільської ради відмовив користувачу, бо, мовляв, не можуть ідентифікувати запитувача як реальну особу і визначити авторство запиту, та й пошти персональної не вказав, і звернувся через «Доступ до правди», який не дає ідентифікувати достеменно запитувача.

Медіаюристка ГО «Платформа прав людини», адвокатеса Людмила Опришко запевняє, що правда на боці запитувача, а відмова суперечить закону.

«Відповідь виконкому Будищенської сільської ради на запит Захара Ординського суперечить вимогам закону. І все тому, що розпорядник невірно його тлумачить. У зв’язку з цим варто нагадати відповідні роз’яснення Вищого адміністративного суду України, викладені у Постанові Пленуму від 29.09.2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації».

Суд, зокрема, звернув увагу на те, що законодавством у сфері доступу до публічної інформації не передбачено обов'язку розпорядника інформації ідентифікувати особу запитувача. Тобто запитувачу не потрібно додавати до запиту документи, що посвідчують його особу. Ба більше, він може вказати будь-яке прізвище, ім'я, по батькові, і розпорядник не може і не повинен його перевіряти.

Далі, суд зазначав, що контактна інформація (поштова адреса чи адреса електронної пошти, а також номер засобу зв'язку) необхідна для того, щоб розпорядник інформації мав змогу надіслати запитувачу відповідь на актуальну адресу і якщо у запиті таку контактну інформацію, якої достатньо для належного виконання розпорядником свого обов'язку, вказано, то встановлення особи запитувача не має суттєвого значення для прийняття розпорядником рішення про надання інформації.

Отже, будь-які вимоги про надання інформації для ідентифікації особи запитувача, його особистої поштової чи електронної адреси є незаконними», – роз’яснює Людмила Опришко.

Медіаюристка додає також, що зауваження розпорядника до каналу, яким скористався запитувач, аби надіслати запит – платформи «Доступ до правди» –  теж недоречні.

«Із відмови у задоволенні запиту ми бачимо, що розпорядник не мав жодних труднощів чи перешкод у направленні відповіді запитувачеві. І портал «Доступ до Правди» став тим зручним майданчиком, який дозволив запитувачу цю відповідь отримати. Отже, існуючої у запиті інформації про контактні дані запитувача було достатньо для надання відповіді на запит. Відповідно, посилання на відсутність необхідної контактної інформаціє є незаконним. «Доступ до Правди» – це платформа, яка спеціально створена для того, щоб полегшити доступ до публічної інформації і допомогти запитувачам подавати запити. Вона більше 10 років функціонує і виконує зазначене завдання в межах чинного законодавства України, яке, як вже зазначалось, не передбачає обов’язку розпорядників ідентифікувати особу запитувача», – підсумовує Людмила Опришко.

«Доступ до правди»