Боротьба зі спамом: як пропонує змінювати сферу доступу Омбудсман

25 Вересня 2020 09:30

630 360 1563202290 473

Комітет з інформаційної та гуманітарної політики отримав низку пропозицій щодо вдосконалення законодавства по доступу до публічної інформації від Уповноваженого з прав людини Людмили Денісової.

У своєму зверненні Омбудсман звернула увагу на декілька аспектів законодавства по доступу до публічної інформації, які потребують вдосконалення та доопрацювання.

Передусім Омбудсман акцентує увагу на проблемі спаму, або ж запитувачів-тролів. У зверненні наведено приклади.

Зокрема у січні-травні 2020 року до виконавчого комітету Одеської міської ради надійшов 1421 запит від одного запитувача, до міського аналітично-інформаційного центру Одеської міської ради – 1209, до Державної судової адміністрації – 1668, а Офісу генеральної прокуратури – 4550 запитів від одного користувача.

«У запитувача може не бути потреби у запитуваній інформації, а написання численних запитів може бути обумовлено мотивами заподіяння незручностей (вчинення тиску) розпоряднику, тобто залученням якомога більшої кількості людських і матеріальних ресурсів на розгляд запитів та створення низки перешкод для виконання інших функцій органами державної влади та місцевого самоврядування», – аргументує Омбудсман у листі.

Людмила Денісова припускає також, що така поведінка може мати на меті бажання притягнути до адміністративної відповідальності чиновників, які не зможуть впоратися з такою кількістю запитів.

Крім того, зазначає Омбудсман, спамінг, або ж велика кількість однотипних запитів до одного розпорядника може бути реакцією на неналежне оприлюднення розпорядником публічної інформації на своїх профільних сайтах або інших відкритих джерелах.

Одним з рішень цієї проблеми Омбудсман вважає змогу відсилати запитувача до «інформації із загальнодоступних джерел», що суперечить Закону України «Про доступ до публічної інформації», проте корелює з положеннями Конвенції Тромсо.

Також Омбудсман зауважує, що положення законопроекту 2381 щодо вилучення трьох видів контролю за доступом (державний, громадський і парламентський) і визначення «відповідальним за дотримання законодавства в сфері доступу Омбудсмана» є неконституційними і зміщують функцію Омбудсмана з правозахисної до непритаманної йому функції загального нагляду. Тому позитивно ставиться до створення нового контрольного органу – умовно «інформаційного комісара» – і не вважає, що створення цього органу заважатиме Омбудсману займатись контролем за доступом у рамках парламентського контролю.

Також звертає увагу на способи верифікації запитувача (паспорт, е-підпис тощо) і стверджує, що може виникнути загроза для персональних даних запитувача і виникнути юридична колізія.

«Доступ до правди»