Бердянський міськрайонний суд закрив справу проти міського голови у справі з ненадання належної інформації у відповідь на запит. Запитувач намагався отримати інформацію щодо освіти працівників міськради та копії договорів співпраці з адвокатським бюро. Про це йдеться у постанові суду.

Судова справа була відкрита на підставі шести протоколів про притягнення до адміністративної відповідальності, складених Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Запитувач звернувся до Уповноваженого після того, як міська рада шість разів відмовилась надавати інформацію, посилаючись на її конфіденційність.

Запитувач намагався отримати інформацію:

-                      чи мають працівники виконавчого комітету та інших структурних підрозділів Бердянської міської ради диплом Бердянського інституту підприємництва з кваліфікацією юрист-менеджер (із наданням копії диплому) із зазначенням прізвищ, імен, по батькові, посад відповідних працівників;

-                      про наявність у виконавчому комітеті Бердянської міської ради і в його структурних підрозділах посадових осіб місцевого самоврядування з кваліфікацією юрист-менеджер Бердянського інституту підприємництва (із зазначенням прізвища, імені, по батькові таких спеціалістів, посад, які вони займають, і з якої дати вони займають відповідні посади);

-                      про укладення договорів Бердянською міською радою з певним адвокатським бюро на надання правової допомоги за період з 01.12.2015 року по 02.07.2016 року та копій таких договорів;

-                      про те, чи працювала певна особа в структурних підрозділах виконавчого комітету Бердянської міської ради та щодо надання копій договорів та актів виконаних робіт.

Міська рада Бердянська не надала відповідної інформації, пояснюючи це тим, що вона конфіденційна.

Посилаючись на  Конституційний Суд України у пункті 4 Рішення від 6 липня 1999 року № 7-рп/99 Бердянський суд зазначає, що міський голова хоча й входить до системи місцевого самоврядування, однак не є органом місцевого самоврядування - сільською, селищною, міською радою або їх виконавчим органом, а тому не володіє публічною інформацією і в розумінні пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI не може бути її розпорядником.

У зв'язку з цим, зазначено у постанові,  міський голова не може бути належним відповідачем у спорі щодо надання доступу до публічної інформації за інформаційним запитом.

Христина Буртник, юрист Центру демократії та верховенства права, коментує даний випадок:

 «У даному рішенні суд не врахував один важливий нюанс.

З одного боку, дійсно можна говорити, що інформація про освіту особи є конфіденційною. Проте з іншого, така інформація є відкритою, якщо стосується виконання особою посадових обов’язків. Так, у Постанові ВАСУ №10, зокрема, вказано, що «якщо до посади, пов’язаної з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, встановлені кваліфікаційні чи інші обов’язкові для займання цієї посади вимоги, такі як освіта, досвід роботи, знання іноземної мови, відсутність судимості тощо, така інформація не є конфіденційною». З цього можна зробити висновок, що якщо для займання певної посади є критерій отримання певного рівня чи виду освіти (чи мати статус адвоката), то така інформація є відкритою, як і документ, що підтверджує цей факт.

Щодо посилання суду у рішенні на те, що міський голова не може бути розпорядником запитуваної інформації, то варто роз’яснити й інше. Так, належним розпорядником у даному випадку є відповідна міська рада. Відповідь запитувачу була надана саме міською радою за підписом її голови. А оскільки відповідь суперечить вимогам Закону «Про доступ до публічної інформації», то за такі дії передбачена адміністративна відповідальність, яка покладається на посадову особу, з вини якої це правопорушення сталось. Тобто на міського голову».

«Доступ до правди»