Батьки часто стикаються із труднощами, намагаючись отримати публічну інформацію щодо шкільних бюджетів, якості дитячого харчування та інших освітніх питань.  Адвокатеса, медіа-юристка ГО «Платформа прав людини» Людмила Опришко дала поради учасникам та учасницям офлайн-семінару щодо того, чому важливо знати про свої права, які дані мають оприлюднюватися на сайтах шкіл, а також як захистити своє право на доступ до інформації.

«Доступ до правди» записав найважливіші тези про те, як вивести школу на чисту воду.

________________________________________________________________________________

1.      Чи є публічною інформація про благодійні внески до шкільних благодійних фондів та їх витрачання?

Так, зазначена інформація відноситься до відкритої публічної інформації. Зокрема, частина 3 статті 30 Закону України «Про освіту» зобов’язує заклади освіти, та їх засновників оприлюднювати на своїх веб-сайтах, в тому числі інформацію про перелік товарів, робіт і послуг, отриманих як благодійна допомога, із зазначенням їх вартості.

Частина 3 статті 17 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» передбачає, що інформація про структуру та розмір доходів і витрат благодійних організацій, а також умови використання їх активів для благодійної діяльності не є конфіденційною інформацією або комерційною таємницею.

Крім того, частина 2 статті 60 Закону України «Про запобігання корупції» також передбачає, що не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом, зокрема, інформація про розміри, види благодійної та іншої допомоги, що надається фізичним та юридичним особам чи одержується від них особами, зазначеними в пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, або державними органами, органами місцевого самоврядування. Школи, засновані органами державної влади чи органами місцевого самоврядування відносяться до юридичних осіб публічного права (див. підпункт "а" пункту 2 частини першої статті 3 зазначеного закону), а тому на них поширюються наведені приписи закону.

Отже, інформація про благодійні внески до шкільних благодійних фондів та про їх витрачання є відкритою публічною інформацією. Вона повинна оприлюднюватись на веб-сайтах шкіл та надаватись на запити про доступ до публічної інформації.

Читайте також: Доступ до школи. Що треба знати, щоб отримати інформацію про освіту?

2.      Як контролювати витрачання бюджетних коштів на ремонт шкіл?

Школи, засновані органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, надають освітні послуги, виконуючи в такий спосіб делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень, а тому на підставі пункту 3 частини 1 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» з усіх питань, пов’язаних із освітнім процесом, вони є розпорядниками публічної інформації. Крім того, якщо фінансування ремонту шкіл відбувається з державного чи місцевого бюджету – школи чи управління освіти також виступають розпорядниками публічної інформації в частині використання цих бюджетних коштів (див. пункт 2 частини 1 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Отже, зазначені розпорядники (школи/управління освіти) повинні оприлюднювати відомості про витрачання коштів, отриманих на ремонт шкіл на своїх веб-сайтах, а також надавати їх на запити про доступ до публічної інформації.

Крім того, Закон України «Про відкритість використання публічних коштів» зобов’язує оприлюднювати зазначену інформацію на Єдиному веб-порталі використання публічних коштів. Відповідну інформацію можна відшукати на веб-порталі публічних закупівель Prozorro. Це допоможе ефективніше контролювати витрачання зазначених коштів.

Читайте також: Інформація про премії вчителів є публічною – на запит надаються і прізвища, і суми

3.      Чи здійснює Уповноважений ВРУ з прав людини контроль за дотриманням законодавства про доступ до публічної інформації, які його повноваження у цій сфері?

Так, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює парламентський контроль за дотриманням законодавства у сфері доступу до публічної інформації. Він має право:

·         безперешкодно відвідувати органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, бути присутнім на їх засіданнях;

·         на ознайомлення з документами, у тому числі тими, що містять інформацію з обмеженим доступом, та отримання їх копій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи справи, які знаходяться в судах.

·         вимагати від посадових і службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності сприяння проведенню перевірок діяльності підконтрольних і підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для участі у проведенні перевірок, експертиз і надання відповідних висновків;

·         направляти у відповідні органи акти реагування Уповноваженого у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів;

·         перевіряти стан додержання встановлених прав і свобод людини і громадянина відповідними державними органами, в тому числі тими, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, здійснюють виконання судових рішень, вносити в установленому порядку пропозиції щодо поліпшення діяльності таких органів у цій сфері;

·         інші повноваження, визначені законом.

Кодекс України про адміністративні правопорушення надає право Уповноваженому з прав людини складати протоколи за статтею 212-3 КУпАП, яка встановлює відповідальність за порушення права на інформацію та права на звернення (див. п. 8-1 частини 1 статті 255 КУпАП).

У разі невиконання законних вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або його представників стаття 188-40 КУпАП також встановлює адміністративну відповідальність.

Отже, у разі порушення права на доступ до публічної інформації доцільним є звернення із відповідною заявою до офісу Омбудсмена із проханням про проведення відповідної перевірки, винесення актів реагування з метою усунення виявлених порушень та притягнення винуватих до адміністративної відповідальності.

Читайте також: Школа не надала інформацію про фінансування: «Усе на сайті казначейства»

4.      Чи відноситься до публічної інформація про передачу в оренду шкільного майна, в тому числі приміщень, і як її можна отримати?

Засновниками більшості українських шкіл є органи місцевого самоврядування, а також  органи державної влади. Відкриваючи школи, вони передали цим установам у користування комунальне чи державне майно.

Коли частина шкільних приміщень здається в оренду, відбувається розпорядження майном, яке належить громаді або державі, а тому до умов таких договорів існує суспільний інтерес (оскільки і корупційні ризики тут високі).

Відповідно до частини 5 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» заборонено обмежувати доступ до відомостей про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Це означає, що інформація про укладання зазначених договорів оренди, включаючи зміст цих договорів, є відкритою публічною інформацією. Отже, відомості про їх укладення повинні надаватись на запит. Якщо складно визначити, хто є розпорядником зазначеної інформації, - радимо надсилати запит тому органу місцевої чи державної  влади, який заснував школу. Він перешле такий запит належному розпорядникові.

Інформацію про укладання договорів оренди можна відшукати на веб-порталі публічних закупівель Prozorro, а також на Єдиному веб-порталі використання публічних коштів.

5.      Чи може бути запитувачем публічної інформації організація, яка не має статусу юридичної особи і як така організація може захистити своє право на доступ до публічної інформації в суді?

Пункт 1 частини 1 статті 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачає, що запитувачем публічної інформації можуть виступати фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень.

Отже, лише об’єднанням громадян (громадським організаціям та громадським спілкам) надано право бути запитувачами публічної інформації, навіть у тих випадках, якщо вони не мають статусу юридичної особи. Відповідно такі об’єднання мають право направляти запити і отримувати на них відповіді. Відсутність статусу юридичної особи не може бути підставою для відмови у наданні інформації.

Втім у випадку, коли запит такого об’єднання не буде задоволено (повністю чи частково) і постане питання про звернення до суду за захистом порушеного чи не визнаного права на отримання публічної інформації – реалізувати його на практиці буде складно, а нерідко – неможливо.

Це пов’язано з тим, що відповідно до частини 2 статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України, який поширюється на розгляд справ про доступ до публічної інформації, позивачем можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб’єкти владних повноважень.

Отже, лише юридичні особи можуть звернутись за захистом свого права на доступ до публічної інформації до суду.

Читайте також: Персональні дані чи публічна інформація? Як суд визначив суспільний інтерес у запиті про освіту вчителів

6.      Чи є електронні щоденники школярів публічною інформацією?

Навчальні заклади, які виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень з надання освітніх послуг (державні та комунальні школи) створюючи інформацію, пов’язану із освітнім процесом, виступають її розпорядниками. Така інформація відповідно до статті 1 та пункту 3 частини 1 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відноситься до публічної інформації.

Отже електронні щоденники школярів також є публічною інформацією, оскільки вони створені в процесі надання школами освітніх послуг.

Водночас, варто наголосити на тому, що публічна інформація може бути як відкритою, так і з обмеженим доступом: таємною, конфіденційною та службовою. Оскільки щоденники відображають стан успішності того чи іншого учня – вони містять інформацію, яка може бути віднесена до конфіденційної. Відповідно батьки (але не школа) можуть встановлювати режим доступу до інформації про оцінки, які отримує їх дитина. В такому випадку ця інформація буде мати статус конфіденційної, за умови, якщо зазначені відомості за певних обставин не набудуть суспільного інтересу і право громадськості на їх отримання не переважить право на збереження їх у таємниці (наприклад, у разі виявлення зловживань з боку вчителя чи необ’єктивного оцінювання знать учня).

7.      Чи є публічною інформацією ім’я вчителя, що вчинив булінг над школярем?

Відповідно до законодавства України під булінгом розуміється цькування, тобто діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Якщо булінг стосовно учня вчинив вчитель і ці факти є доведеними – зазначена інформація набуває суспільного значення. Вона свідчить про порушення прав людини та про заподіяння шкоди такому школяреві. А за таких умов вона підпадає під частину 2 статті 29 Закону України «Про доступ до публічної інформації», тобто відноситься до суспільно необхідної інформації.

За таких умов, батьки інших учнів цієї школи мають право знати ім’я вчителя, який вчинив булінг, незалежно від того, чи це правопорушення стосувалось їх дитини. Вони мають право отримати цю інформацію у відповідь на запит на доступ до публічної інформації.

«Доступ до правди»