10-річчя закону «Про доступ до публічної інформації»: це був прорив, але зараз потрібно йти далі

13 Січня 2021 16:51

13 січня 2011 року Верховна Рада України прийняла закон про публічну інформацію.

Цей закон забезпечує прозорість та відкритість органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а у питаннях розпорядження публічними ресурсами і інших суб’єктів та створює механізми реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Український закон «Про доступ до публічної інформації» тривалий час був у десятці найкращих законів світу з доступу до інформації за рейтингом Global Right to Information Rating, це означало, що наш закон було розроблено у відповідності до найкращих світових стандартів, які, зокрема, було втілено у Модельному законі про доступ до свободу інформації, розробленому кращими світовими експертами та міжнародною організацією Артикль 19.

Завдяки цьому закону сталось багато змін, що сприяли демократизації суспільства та відкритості влади.

-       Інформацію отримав право запитувати будь-хто, а не лише журналіст чи депутат, не аргументуючи, навіщо запитує цю інформацію.

 

-        Відповідь на запит мають надати за 5 робочих днів, лиш у випадку опрацювання великих обсягів інформації – за 20 робочих днів.

 

-        Інформацію можна запитувати у електронному та паперовому вигляді, через сайти державних установ та спеціальні платформи на кшталт «Доступу до правди», особисто і через електронну пошту.

 

-        Запитувач не зобов’язаний надавати про себе вичерпну інформацію і підтверджувати свою особу, можна підписатись навіть псевдонімом, лише дати контактну інформацію для отримання відповіді (наприклад, електронну пошту). Загалом запит формулюється в довільній формі.

 

-        Значно розширився перелік інформації, яку громадянин має право отримувати. Однак, безумовно залишилась низка пунктів про обмеження інформації (службова, таємна, конфіденційна).

 

Прийняття закону стало можливим завдяки консолідації громадянського суспільства та кропіткій адвокаційній роботі в парламенті.

Олександр Бурмагін, директор ГО «Платформа прав людини», брав участь у розробці закону 10 років тому, а нині є одним із ключових організаторів процесу доопрацювання законодавства з доступу, ініціатором створення робочої групи, яка напрацьовує суттєві правки до закону «Про доступ…».  Очолила робочу групу Євгенія Кравчук, заступниця голови Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики ВРУ.

Олександр Бурмагін наголошує, що без суттєвого оновлення законодавства у сфері доступу до публічної інформації Україна ризикує відстати від цивілізованого світу.

«За 10 років відбулось багато змін в інформаційній сфері будь-якого суспільства і в глобальному вимірі також. Суттєво прискорила зміни пандемія, коли цілі пласти суспільних відносин почали переходити з оффлайну в онлайн, а дистанційна можливість отримувати більший спектр важливої, достовірної інформації зросла в рази. Без суттєвого оновлення законодавства у сфері доступу до публічної інформації, діяльності медіа, інших інформаційних напрямках ми ризикуємо відстати від цивілізованого світу. Саме тому, експерти ППЛ та партнерських організацій активно зараз беруть участь в роботі різних робочих групах, створених при комітеті ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики. Адже, ратифікація Конвенції Тромсо та запуск Україною багатьох механізмів у сфері доступу – це беззаперечно багато кроків уперед і успіх 2020-го року. Проте, щоб повністю її імплементувати, мають бути зміни в національному законодавстві. І загалом, за 10 років накопичилось багато практики, досвіду, який свідчить про необхідність законодавства», - говорить він.

Одне з завдань робочої групи, що працює над оновленням закону, це узгодити українське законодавство з доступу з положеннями нещодавно ратифікованої Конвенції Тромсо (доступу до офіційних документів), а головне – посилити відповідальність за невиконання закону.

«Нині про наш закон «Про доступ до публічної інформації» є такий жарт, що краса його норм корелює з необов’язковістю їх виконання: закон і справді є надзвичайно потужним, він дає дуже багато прав запитувачеві, зокрема не вимагає жорсткої ідентифікації, не вимагає пояснення причини подання запиту. Суть зводиться до того, що розпорядникові інформації неважливо, хто є запитувачем, головне – характер запитуваної інформації. Якщо вона є публічною, то її необхідно надати, та ще й протягом 5 днів, а це надзвичайно стислі терміни. При цьому недосконалість механізму контролю, а саме перевантаження скаргами Офісу Омбудсмана, а судів – позовами, тривалі процедури розгляду, нині роблять невиконання закону фактично безкарним, і це обов’язково треба змінити», -  коментує редакторка «Доступу до правди» Леся Ганжа.

 

«Доступ до правди»