Як визначити, чи є юрособа розпорядником інформації?

3 лютого 2017 13:17

%d0%bf%d0%be%d1%81%d1%96%d0%b1%d0%bd%d0%b8%d0%ba

Рада адвокатів міста Києва не надавала інформацію на запити на інформацію посилаючись на те, що не є суб’єктом владних повноважень, а отже розпорядником інформації. Чи так це?

«Доступ до правди» продовжує публікувати найцікавіші фрагменти посібника «Як оскаржити порушення права на доступ до публічної інформації?», розробленого юристами Центру демократії та верховенства права.

В основу посібника лягли рекомендації щодо оскарження дій розпорядників інформації, які юристи ЦЕДЕМ надавали під час консультування громадських активістів, та напрацьована судова практика.

Яким чином визначити чи належить юридична особа до «інших суб’єктів, наділених владними повноваженнями та рішення яких є обов’язковими для виконання»?

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

суб’єкти владних повноважень: органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

стосовно будь-якої інформації, пов’язаної з їх діяльністю

юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим

стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів

особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг

стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків

суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями

стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них

 

Але яким чином визначити чи належить юридична особа до «інших суб’єктів, наділених владними повноваженнями та рішення яких є обов’язковими для виконання»?

Алгоритм дій, які необхідно для цього вчинити, наведемо на прикладі, взятому з практики.

Рада адвокатів міста Києва не надавала інформацію на запити на інформацію посилаючись на те, що не є суб’єктом владних повноважень, а отже розпорядником інформації.

Крок 1: з’ясовуємо що таке «владні управлінські функції»

Законодавство України не містить визначення поняття «владні управлінські функції». У науковій літературі також відсутнє його однозначне розуміння. Втім до владних управлінських функцій прийнято відносити серед інших: розгляд і вирішення різного роду адміністративних справ за зверненнями приватних (фізичних та юридичних) осіб, у тому числі надання різних адміністративних послуг у вигляді дозвільно-ліцензійних, реєстраційних та інших подібних дій; застосування до осіб заходів адміністративного примусу.

Крок 2: аналізуємо повноваження юридичної особи, покладені на неї законодавством.

У даному питанні необхідно, щоб повноваження покладались саме законодавством, а не договором або статутними документами самої юридичної особи. Тому беремо для аналізу тільки нормативно-правові акти.

Здійснивши системний аналіз вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Положення про Раду адвокатів м. Києва, затверджене Рішенням Ради адвокатів України №5 від 17.12.2012 р., інші нормативні акти та дослідивши судову практику, можна дійти висновку, що Рада адвокатів м. Києва виконує наступні владні управлінські функції:

1) приймає рішення за результатами оцінювання стажування осіб, які отримали свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту (частина сьома статті 10 Закону і пункт 3.1.6 Положення). Рішення ради адвокатів регіону про продовження стажування може бути оскаржено до Ради адвокатів України або до суду (частина восьма статті 10 Закону);

2) приймає рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, приймає присягу адвоката і видає свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України (статті 11 та 12 Закону, пункт 3.1.7 Положення);

3) складає протоколи про вчинення адміністративного правопорушення з підстав та в порядку визначеному Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Кодексу України про адміністративні правопорушення, актами Національної асоціації адвокатів України та приймає участь в адміністративному провадженні (стаття 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 3.1.13 Положення, Порядок оформлення головою ради адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя або уповноваженим радою членом ради адвокатів матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджений рішенням Ради адвокатів України від 19 листопада 2013 року №238);

4) забезпечує в установленому законом та актами Національної асоціації адвокатів України порядку внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України та надає витяги з нього (стаття 17 Закону, пункт 3.1.15 Положення).

5) призначає керівника стажування, створює та веде реєстр адвокатів-керівників стажування регіону, розглядає скарги щодо організації, проходження та керівництва стажуванням, виносить рішення про припинення стажування, приймає рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю без проходження стажування особі як такій, що працювала не менше року протягом останніх двох помічником адвоката (частина третя статті 10 Закону, розділи 3, 12, пункти 9.1.3, 9.3 Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, затверджене рішенням Ради адвокатів України №81 від 16.02.2013 року).

Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Звідси той факт, що адміністративні суди України розглядають справи щодо неправомірних дій чи бездіяльності рад адвокатів регіонів, є безперечним доказом того, що ради адвокатів виконують владні управлінські функції.

Крок 3. Встановлюємо що означає «рішення обов’язкове для виконання»

Йдеться про обов’язковість рішення для невизначеного кола осіб – певного кола суб’єктів, незалежно від їх волі.

Крок 4. Встановлюємо чи є рішення юридичної особи обов’язковими для виконання

Відповідно до частини другої статті 57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення конференцій та рад адвокатів регіонів є обов’язковими до виконання адвокатами, адреса робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні та відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України.

Звідси робимо висновок, що Рада адвокатів м. Києва, може бути визнана розпорядником публічної інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки наділена владними управлінськими функціями відповідно до законодавства і її рішення є обов’язковими до виконання.

Посібник підготовлено експертами Центру демократії та верховенства права за підтримки Уряду Швеції. Думки, висновки та рекомендації належать авторам та упорядникам цього видання і не обов’язково відображають погляди Уряду Швеції. 

Читайте також:

ЦЕДЕМ: Як оскаржити дії розпорядника до його керівника?

ЦЕДЕМ: Чому варто звертатися з позовом до суду? 

 

ЦЕДЕМ: Чому варто оскаржувати відмову в доступі до Омбудсмана?

Чому не вся публічна інформація є відкритою?