У доступі відмовлено: недостатньо публічна інформація

2 Жовтня 2020 10:59

Screenshot 71

Закон «Про доступ до публічної інформації» 10 років тому відкрив громадянам України можливість отримувати суспільно значиму інформацію, яку створюють носії владних повноважень.

Експерти-медійники спостерігають значні проблеми із його застосуванням: чиновники безпідставно засекречують інформацію, без будь яких причин відмовляють у її наданні. Або взагалі ігнорують запити журналістів та активістів. Що робити у таких випадках? Скаржитись Омбудсмену або йти до суду. Але експерти пропонують радикально змінити саму систему — створити спеціальний орган, який контролюватиме дотримання прав громадян на доступ до публічної інформації.

Центр журналістських розслідувань розбирався, що в системі доступу до публічної інформації працює не так, як треба, і що потребує змін на законодавчому рівні, а що — у практиці застосування чинного закону.

Закон «Про доступ до публічної інформації» був прийнятий у 2011 році і вважається прогресивним. Він гарантує кожному громадянину можливість отримати на усний чи письмовий запит інформацію, яка є публічною, від органу державної влади чи місцевого самоврядування, державного підприємства, комунальної лікарні чи приватної компанії, яка ремонтує дороги на бюджетні кошти.

За законом, публічна інформація — це відображена і задокументована на будь-яких носіях інформація, яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації.

Здавалося б, все просто: у розпорядника є публічна інформація — повинен надати її на запит громадянина. Навіть неповнолітнього.

«Вигризати інформацію»

Як показує практика, часто отримати відкриті дані буває дуже складно. Навіть журналістам-розслідувачам.

«Я не можу сказати, що закон про доступ до публічної інформації колись працював бездоганно. З цим завжди були проблеми, завжди треба було вигризати цю інформацію, відповідь на питання, які ти надсилаєш. На які ти без проблем мав би отримати відповідь», — розповідає Катерина Лихогляд, журналістка «Слідство.Інфо».

Катерина Лихогляд, журналістка «Слідство.Інфо»

Катерина Лихогляд із розслідувальної агенції «Слідство.інфо» часто і вже багато років надсилає запити до державних розпорядників, здебільшого до правоохоронних органів. 

«Це завжди дуже весело, коли ти відправляєш цей запит. Ти уже морально готуєшся до того, що відповідь треба усіма можливими шляхами витягувати. Один з останніх — поліція Дніпропетровської області мене ігнорувала — вони мене з кабінета в кабінет ганяли: подзвоніть в канцелярію, а ви не в ту канцелярію дзвоните, з канцелярії в інше управління, а там кажуть — до розпорядника, скажіть номер, за яким підписана відповідь (звідки я знаю номер?). І це така бюрократична процедура, вони просто чекають, коли ти виснажився і скажеш, «ну знаєте, не так мені вже і потрібно це розслідування і доступ до публічної інформації, піду поплачу», — каже Лихогляд.

Юристи Інституту розвитку регіональної преси багато років надають правову допомогу журналістам та активістам-блогерам. Вони розробляють юридично бездоганні шаблони запитів на доступ до публічної інформації та скарг у відмовах на її надання, а також супроводжують їх розгляд у суді.

Невтішна тенденція

Юристка ІРРП Оксана Максименюк вважає, що в останні роки посадові особи розпорядників інформації стали більш безвідповідально ставитися до відповідей на запити журналістів. Інформацію безпідставно засекречують.