Інформація про стаж роботи суддів не може бути віднесена до службової, оскільки не підпадає під вимоги статей 6 та 9 закону «Про доступ до публічної інформації». Крім того, така інформація не може бути конфіденційною, оскільки стосується здійснення суддею своїх повноважень. Таку правову позицію заявив Уповноважений з прав людини у своєму поданні, яке було оприлюднено на офіційному сайті Омбудсмана.
Подання Валерії Лутковської адресоване Жовтневому районному суду міста Харків, який відмовився надати запитувачу Нікітенко П.І. інформацію про стаж роботи суддів Іванової І.В. та Шиянової Л.А. на посаді суддів. У відповіді на запит громадянина розпорядник повідомив, що наказом голови суду затверджено новий перелік документів у Жовтневому районному суді м. Харкова, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, і згідно з цим переліком запитувана інформація належить до службової і, відповідно, не підлягає наданню у відповідь на запит.
Проаналізувавши матеріали справи та чинне законодавство, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини через подання попросила Жовтневий районний суду міста Харкова надати громадянину Нікітенко П.І. запитувану інформацію та аргументувала свою правову позицію наступним чином.
Частина 1 статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» говорить, що вся інформація, якою володіє суб’єкт владних повноважень, є публічною інформацією. Публічна інформація може бути обмежена у доступі, зокрема, якщо вона є службовою.
Аналіз частини першої статті 9 Закону свідчить, що доступ до інформації може бути обмежено з огляду на її віднесення до службової при дотриманні двох умов:
1) інформація, доступ до якої обмежується, належить до визначених положеннями частини першої статті 9 Закону категорій;
2) дотримання вимог частини другої статті 6 Закону.
Частина перша статті 9 Закону передбачає, що відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:
1) що міститься в документах суб’єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;
2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Частина друга статті 6 Закону чітко вказує, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог (трискладовий тест):
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Інших, ніж вказані вище, підстав для віднесення інформації до службової Закон не передбачає.
Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, слугує тільки орієнтиром для запитувачів щодо інформації, доступ до якої може бути обмежено, у разі дотримання всіх вимог Закону. З огляду на це Перелік не може бути єдиною підставою для обмеження доступу до інформації.
Відмовляючи у доступі до інформації, розпорядник має вказати, до якої з визначених частиною першою статті 9 Закону категорій належить ця інформація. Якщо інформація не належить до жодної визначеної категорії, вона не може бути віднесена до службової. Якщо інформація належить до категорій, визначених частиною першою статті 9, для обмеження доступу до неї розпорядник має перевірити дотримання сукупності вимог, передбачених частиною другою статті 6 Закону (застосувати трискладовий тест). Так, у відповіді розпорядник має вказати, для захисту якого інтересу доступ до інформації обмежується. Якщо такий інтерес наявний, далі розпорядник має вказати, в чому полягає істотність шкоди, що може бути завдана розголошенням цієї інформації, і чому суспільний інтерес в її отриманні не переважає шкоду від її оприлюднення. Відсутність відповіді хоча б на одне із вказаних питань означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає.
Те, що доступ до інформації може обмежуватись виключно за умов дотримання сукупності вимог, передбачених частиною другою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», підтверджується також положенням п. 2 частини першої статті 22 вказаного Закону. Так, відповідно до цього положення розпорядник інформації може відмовити у задоволенні запиту, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Трискладовий тест не застосовується до інформації, обмежувати доступ до якої заборонено законом.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про захист персональних даних», де визначено, що не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов’язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. З огляду на вказане вбачається, що запитувана інформація не може відноситись до службової, оскільки не належить до жодної з категорій інформації, передбачених частиною першою статті 9Закону. Запитувана заявником інформація про стаж роботи не може бути конфіденційною, оскільки стосується здійснення суддею своїх повноважень.
Підготовлено за матеріалами видання «Правові позиції Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та судова практика щодо реалізації права на доступ до публічної інформації». З електронною версією видання можна ознайомитись за цим посиланням.
«Доступ до правди»
