Блог Андрія Романенка/ Як відкрити Генеральний план: епопея на 6 років

1 жовтня 2019 12:50

%d1%80%d0%be%d0%bc%d0%b0%d0%bd%d0%b5%d0%bd%d0%ba%d0%be

Боротьба Центру громадського контролю «ДІЙ-Краматорськ» за відкритість Генерального плану міста Краматорськ, Донецька область, розтягнулася майже на 6 років. І здається, що перемога вже дуже близько. І це при тому, що за законом це відкрита інформація.

Як закрити Генеральний план

Ця майже детективна історія розпочалася ще у січні 2013 року, коли депутати Краматорської міської ради своїм рішенням затвердили Генеральний план міста.

Затвердили зі скандалами: вкрай важливий для розвитку міста документ приймали поспіхом та з імітацією громадського обговорення. Але затвердили його ще й з порушенням діючого на той час законодавства. Закон «Про доступ до публічної інформації», який діяв на той час вже майже 2 роки, прямо забороняв присвоювати гриф «Для службового користування» цілим документам. Окремі відомості з них закривати можна, а ось робити «службовим» увесь документ – ні.

Втім, депутати закон проігнорували та вирішили, що весь Генеральний план має бути з обмеженим доступом. Точніше, депутати просто проголосували, не вдаючись в усі ці подробиці, а ось виконавча влада старанно нанесла гриф ДСК на цей важливий для громади документ. 

Причин у цього було декілька. Для розуміння першої слід пригадати, які настрої панували в країні у ті роки.

«Регіонали» на всіх щаблях влади були переконані, що вони прийшли до царювання назавжди й все комунальне та держане майно – це ледь не їх приватна власність, якою вони можуть розпоряджатися на свій розсуд. А всі ці журналісти та активісти – незрозумілий подразник, який заважає їм спокійно насолоджуватися процесом розподілу землі та власності.

Закритий Генеральний план подарував можливість керівництву міста розпоряджатися землями, майном та дозволами на будівництво в ручному режимі.

«Свої» люди мали змогу робити що завгодно, а проти бажання будувати чи отримати землю «чужими» завжди можна було використати залізний аргумент «не передбачено Генеральним планом».

І перевірити це було неможливо, бо змогу зазирнути до Генплану  мали лише міський голова та головний архітектор. Фактично, вони перетворювалися на таких собі будівельно-земельних шаманів, які наділені винятковим правом спілкування з божествами та тлумачення їхньої волі.  

Крім того, гриф ДСК на документі автоматично приводив до збільшення ціни його розробки: за радянською традицією робота з документами з обмеженим доступом коштувала дорожче. А як відомо, українські чиновники між двох варіантів виконання робіт обирають той, який дорожче. 

Про суди та запити

Практично з першого дня після ухвалення Генерального плану ми намагалися отримати його копію. Звісна річ, у запитах ми апелювали до Закону «Про доступ до публічної інформації». Він прямо вказує, що органи влади та місцевого самоврядування можуть обґрунтовано обмежувати доступ до окремих відомостей, а цілий документ не може мати обмежений доступ.

На всі ж ці запити виконком відповідав, що гриф є й нічого з цим зробити не можна – документ таємний, бачити його «кому попало» не можна. А вже неофіційно службовці підказували, що головна проблема – картографічні матеріали з високим рівнем деталізації та військовою координатною сіткою. Не надто допомагав досягнути цілі й офіс Уповноваженого Верховної ради з прав людини, на якого законом покладено контроль за правом на доступ.  

2014 рів змінив в житті Краматорська дуже багато. Місто пережило окупацію, звільнення, тотальну зміну влади.

Сподіваючись на зміну не лише облич, а й підходів, ми знову звернулися до міської ради з проханням надати копію Генерального плану. Але отримали вже звичну відповідь: на документі стоїть гриф ДСК, тож надати його не можна. 

Цікаво, що влада нібито демонструвала готовність зняти цей гриф, але це виявилось неможливо, оскільки виконати роботи з видалення з Генплану всієї закритої інформації може лише розробник – інститут «Донбасцивільпроект». А він після окупації Донецька не став виїжджати на підконтрольну частину України ні юридично, ні фізично.

Цей факт додав нових барв до всієї цієї історії.

Поки тут законослухняний громадянин України не може отримати доступ по генерального плану рідного міста, у Донецьку окупаційна російська адміністрація спокійно вивчає не лише сам Генплан, а й всю первинну документацію, яка є значно цікавішою. З військової точки зору. А взагалі-то, всі ці виправдання з секретністю окремих паперових карт в епоху GPS та супутникових мап у кожному смартфоні виглядають дуже кумедно.  

За перепалками, суперечками та вмовляннями пройшло кілька років.

Перейдемо до фіналу: у 2018-му до нас прийшло розуміння того, що Генплан все ж таки має бути відкритим та настав час починати наполегливу боротьбу за це.

Після чергового запиту та чергової відмови ми звернулися до суду з проханням визнати цю відмову незаконною та зобов'язати міську раду надати копію Генплану.

В усіх судах щодо Генерального плану вибудовувати правову позицію нам допомагав медіа-юрист Олександр Бурмагін та вся команда ГО «Платформа прав людини».

Слід зазначити, що міська рада в суді не надто сперечалася, бо її юристи добре розуміли, що правова позиція «в нас є Генплан, а на ньому є гриф ДСК і як його зняти ми не знаємо», м'яко кажучи, не надто корелюється з діючим законодавством.

За результатами розгляду справи, у грудні 2018 року суд задовільнив всі позовні вимоги та зобов'язав міську раду надати Генеральний план за запитом.  

Втім, виконати це рішення суду знов виявилося непросто. Коли ми прийшли до головного архітектора копіювати матеріали плану, нас чекала пропозиція від нього: ознайомитися з документом й підписати розписку про нерозголошення. 

Мовляв, гриф ДСК до цього часу є, і якщо я вам його покажу, то за мною прийде СБУ, а з розпискою то будуть ваші проблеми.

Звісна річ, нас така пропозиція не задовільнила. Й не через страх спілкування з СБУ – такого добра у нас вдосталь. А через те, що запропоноване ознайомлення фактично було невиконанням рішення суду

Справа з Генпланом знов зайшла у глухий кут. Щоб вийти з нього, міська рада не знайшла нічого розумнішого, ніж звернутися до суду з проханням розтлумачити рішення. Хоча, що можна було не зрозуміти у тексті на кілька сторінок, де все дуже ґрунтовно розписано – не ясно. 

Взагалі, склалося враження, що суд на це прохання розтлумачити зрозуміле рішення навіть образився.

«Рішення суду повинно бути зрозумілим. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Суд може відмовити у роз’ясненні рішення, якщо воно не припускає різного тлумачення, незрозумілість рішення зумовлена неуважністю прочитання тексту рішення, правовою безграмотністю або небажанням виконувати його у визначеному судом порядку. Суд зазначає, що рішення суду не припускає різного тлумачення, є чітким та зрозумілим, не вбачається недотримання вимоги ясності, визначеності судового рішення, судове рішення не містить положень, що викликають суперечки під час його виконання», – йдеться у рішенні суду. Тож в питанні доступу до Генерального плану знов повисла незручна пауза. 

 Щоб вирішити проблему остаточно, ми звернулися до суду з вимогою визнати присвоєння грифу «Для службового користування» незаконним та нечинним.

Вже 2 серпня 2019 року суд прийняв рішення по цій справі. У своєму рішенні суд зазначив, що в силу вимог ч.11 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» матеріали Генерального плану населеного пункту не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів Генерального плану населеного пункту забезпечується відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування. З аналізу вищенаведених норм вбачається, що Генеральний план міста Краматорська не може мати гриф «Для службового користування».

Разом з цим, суд не приймає посилання відповідача на нормативно-правові акти, якими визначено Порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію для скасування грифу «Для службового користування», оскільки вимогами ч.11 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що матеріали генерального плану населеного пункту не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі.

 Спираючись на цю аргументацію, суд частково задовольнив вимоги.

Сформульовано це так: «Враховуючи те, що  встановлення грифу «Для службового користування» на Генеральному плані міста Краматорська є порушенням зазначених вище законодавчих норм, оскільки доступ до такої інформації не може бути обмежено відповідно до закону, суд дійшов висновку що належним захистом є визнання нечинним цього грифу», – йдеться в рішенні суду.

 Таким чином, після вступу цього рішення суду у законну силу, зникне остання перешкода оприлюднення Генерального плану міста Краматорська, він має не лише надаватися на запит, а й з'явитися на офіційному сайті міської ради. 

Проте, українська влада вміє створювати неприємні сюрпризи, тож говорити про остаточну перемогу можна буде лише після того, як ми побачимо Генеральній план, відкритість якого довелося вимагати майже 6 років. 

 Андрій Романенко, координатор Центру громадського контролю «ДІЙ-Краматорськ»