Війна прийшла в Україну навесні 2014 року, разом з окупацією Криму, і саме там зафіксовані перші зниклі безвісти – ті, хто підтримував Україну, хто допомагав українським військовим, або просто був спроможний на суспільний протест.

Зараз, вже знаючи про звірства в Бучі та про масові поховання в Ізюм, Херсоні та в інших деокупованих містах і селах України, ми можемо повною мірою осягнути трагедію, що сталася весною 2014 року в Криму, а згодом і на Донбасі.

На кінець 2021 року, за даними СБУ в Україні було зафіксовано 367 зниклих безвісти – в полоні у підтримуваних Росією бойовиків у тимчасово окупованих регіонах Донецької й Луганської областей України та в Криму. 

А за даними Міжнародного Комітету Червоного Хреста (МКЧХ) – 1376 осіб.  Чому така велика різниця?

Мабуть, тому, що Міжнародний Комітет Червоного Хреста реєстрував кожний випадок, коли до них зверталась родина, що розшукувала свого рідного, що зник безвісти в зоні АТО, а пізніше й зоні ООС, обабіч лінії розмежування.  

У сорокамільйонній країні, на тлі 350 тисяч живих ветеранів АТО та ООС ця кількість зниклих була майже невидимою.

Родичі зниклих тим часом дев’ять років ходили по інстанціях, вимагали розшукати та повернути своїх близьких, але безрезультатно. 

Закон №2505 «Про статус осіб зниклих безвісти за особливих обставин» був прийнятий лише серпні 2018 року. Комісія з питань зниклих безвісти за особливих обставин (далі Комісія) була зібрана лише у жовтні 2020 року, а Єдиний Реєстр зниклих безвісти запрацював лише в травні 2023 року.

Ситуація різко змінилася з повномасштабним вторгненням росіян. Кількість зниклих безвісти зросла в рази та рази. 

На травень 2023 року Уповноважений з питань зниклих безвісти Олег Котенко називав цифру 27,6 тисячі осіб. Лише в Маріуполі ми маємо,  за даними президента Маріупольського телебачення і місцевого активіста Миколи Осиченко, щонайменше, 87 тисяч зниклих безвісти цивільних осіб. 

Скільки зниклих на тимчасово окупованих територіях – досі невідомо. 

За таких умов в Україні почала працювати Міжнародна Комісія з питань зниклих безвісти (МКЗБ). Активізувалася також робота Міжнародного Комітету Червоного Хреста (МКЧХ).

Що таке МКЗБ 

Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти (англ. International Commission on Missing Persons, ICMP) — міжурядова організація, що займається проблемою осіб, що зникли безвісти внаслідок збройних конфліктів, порушень прав людини та стихійних лих. Головний офіс компанії знаходиться в Гаазі (Нідерланди). Комісія допомагає урядам в ексгумації масових поховань та ідентифікації осіб, зниклих безвісти, за ДНК, а також надає підтримку асоціаціям сімей зниклих безвісти та допомагає у створенні стратегій та установ для пошуку зниклих безвісти. 

Саме МКЗБ надавало експертизу для Гаазького Кримінального суду по збитому  влітку 2014 року  Boeing-777 Малайзійських авіаліній, МН-17, саме МКЗБ надавало експертизу для  створеного в Гаазі Міжнародного трибуналу для колишньої Югославії, саме за допомогою їх експертизи було ідентифіковано було 16289 загиблих.

Для роботи в Україні Комісія повинна підписати Міжнародний Договір з урядом України. Цей процес триває з липня 2022-го, але ніяк не завершиться.

Що заважає співпраці МКЗБ та України? 

У квітні 2023 року ми спрямували запит до Уповноваженого з питань зниклих безвісти, на той час, Олега Котенко. І отримали відповідь, що «на сьогоднішню дату Уповноважений не співпрацює з МКЗБ, оскільки між ними не підписано жодних двосторонніх документів про співпрацю… МКЗБ не зацікавлена підписувати документи про співпрацю з Уповноваженим або з Мінреінтеграції, посадовою особою якого є Уповноважений. За результатами комунікації зі представниками МКЗБ вбачається, що остання прагне укласти міжнародний договір з Урядом України, а не Уповноваженим та Мінреінтеграції».

Зважаючи на те, що вже в вересні цього року відповідальність за зниклих безвісти була перекладена з Мінреінтеграції на Міністерство внутрішніх справ, а Олег Котенко, за його ж словами,  написав заяву на звільнення, то можливо, виправданою була вимога МКЗБ: підтвердження повноважень на рівні Кабінету Міністрів, а не окремих відомств? 

Що відомо про цей договір?

Як йдеться в документі, Міністерство закордонних справ має здійснювати «загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів України та надає методичну, консультативну та інформаційну допомогу державним органам з відповідних питань». 

Ми звернулися за роз’ясненнями й до Міністерства закордонних справ України (МЗС), і там відповіли, що «згідно з протоколом за результатами міжвідомчої наради під головуванням Уповноваженого з питань осіб зниклих безвісти за особливих обставин Олега Котенка, та за участі представників МКЗБ (26 січня 2023 року), Генеральний Штаб ЗСУ, Міністерство внутрішніх справ та Національна поліція України виступили проти підписання такої Угоди.  

Чому проти, спитаєте ви? - Я спитала на зустрічі в Координаційному Штабі з питань поводження з військовополоненими (КШ) та отримала відповідь що від представника МВС, що був присутній на зустрічі  “нехай дають нам обладнання та матеріали, й ми все зробимо самі”...

З огляду на таку позицію представників ключових державних органів у пошуку та ідентифікації зниклих безвісти осіб, представники МКЗБ висловили готовність опрацювати можливість укладення двосторонніх договорів міжвідомчого рівня про співробітництво з кожним конкретним державним органом окремо».

Угода між МКЗБ і Нацполіцією України

А далі «за наявною в МЗС інформацією, представники МКЗБ вже провели зустріч з представниками МВС і Національної поліції, втім питання про укладення відповідних міжвідомчих договорів наразі є відкритим» і відкритим воно й залишилось на момент отримання нами відповіді, на 17 березня цього року. 

І от, попри всі перепони, 31 серпня цього року  Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти та Національна поліція України (НПУ) все ж таки підписали Протокол, який дозволить Головному слідчому управлінню НПУ використовувати Інтегровану систему управління даними (iDMS), розроблену МКЗБ, для обробки даних для пошуку та ідентифікації зниклих безвісти внаслідок російського вторгнення в Україну.

Підписання Протоколу стало початком кампанії МКЗБ зі збору даних українських родин, які проживають за межами країни та мають родичів, зниклих безвісти під час війни, що триває.

З 4 вересня 2023 року декілька десятків родин, що змушені були виїхати з країни, надали свої зразки ДНК у Польщі та Німеччині.

Національна поліція повідомляє про співпрацю з МКЗБ у соцмережах і закликає сім’ї, які зараз перебувають за межами України та мають зниклих родичів, повідомити про факт зникнення в Центр онлайн-запитів МКЗБ, заповнивши онлайн-форму. Заявники також матимуть можливість надати зразок крові (ДНК) та інші конфіденційні дані, щоб прискорити пошуки.

 Незалежної експертизи – як не було, так і нема

Кінець справі вінець. «Ну, все ж добре, – скажете ви. – Чим ти ще незадоволена?»
Чим? Мабуть, тим, що ця знаменна дата – 4 вересня 2023 року, а не 4 вересня 2022 року, враховуючи те, що перемовини розпочались ще в липні 2022 року. 

А також тим, що навіть підписавши двосторонні угоди з Нацполом та МВС, МКЗБ погодилось лишень збирати зразки крові (ДНК) для українських експертів, а українці так і не отримали можливостей для проведення незалежної експертизи.Той самої незалежної експертизи, якої в Україні, як я вважаю, ніколи не було, й досі не існує. 

Ви звернули увагу, що проти підписання Договору з МКЗБ виступили міцними та згуртованими рядами МВС та Національна поліція. Чому саме вони? Бо саме пасивно негативна поведінка цих інституцій скоріше свідчить про зацікавленість у відсутності незалежної експертизи у нашій країні. 

Річ у тому, що до якості експертизи, яку проводять за завданням українських правоохоронців українські ж експерти, у родин зниклих безвісти є чимало запитань і немає довіри.
І справа не тільки в тому, що директор Київського науково-дослідного інституту судових експертиз має мільйонні статки і в 2021-му році став фігурантом антикорупційного розслідування. 

Переплутані тіла

Родини, чиї близькі зникли ще у 2014 році під Іловайськом у серпні-вересні, розповідають, що зразки ДНК були переплутані через аварію, в яку потрапило авто, що везло зразки для аналізу у Запорізьке СМЕ. В результаті, це призвело до багатьох помилкових висновків Запорізького бюро судово-медичної експертизи, які рідні зниклих безвісти, між собою, називають “запорізький синдром”.

Ще один приклад негідного ставлення експертів до своєї справи свідком якого я стала особисто: 11 грудня 2019 року Дніпропетровщина ховала страченого донецькими терористами українського військового Романа Беспалого, що вже майже рік перебував в полоні. Тіло було понівечено: вирвані очі, вирізано язик, гортань, відсутні внутрішні органи.  

У ніч напередодні похорону тіло Романа привезли додому у село Вільне. Анжела, дружина загиблого, вимагала відкрити труну. Мала попрощатися із чоловіком. Коли труну розкрили, там виявили останки... Не тіло Романа, а невідомі останки... 

Анжела викликала поліцію. Труну забрали, через деякий час привезли ту ж саму труну, але вже з понівеченим тілом Романа. Поліція вмовила знервовану та налякану жінку не влаштовувати скандал, не подавати заяву.

Я, до речі, запитала пізніше представника того Новокодацього міжрайонного відділення судово-медичної експертизи (Дніпровщина):

- А якби Анжела не вимагала відкрити труну, якби похорон Романа вже пройшов, що тоді?

- Ну, то провели б ексгумацію…

Це лише один штрих до загального ставлення експертів до своєї справи, який свідчить про відсутність поваги до загиблого та уваги до горя його рідних.

“Мені привезли твого” 

Тіло, яке спочатку привезли у селище Вільне, яке збиралися ховати як Романа Беспалого, привезли з Новокодацького СМЕ міста Дніпра. Коли труну з “помилкою” повернули до СМЕ, то з’ясувалося, що в труні тіло 3207. Коли про це стало відомо дружині Романа Безпалого, вона вночі зателефонувала моїй подрузі:

- Мені привезли твого...

Уявіть собі цей дзвінок серед ночі. Але ми вдячні їй за цей дзвінок.

Тіло 3207 вже дев’ять років намагаються видати за Андрія Лозинського, сина моєї близької подруги Ядвіги Лозинської, керівниці організації «Об’єднання рідних зниклих безвісти «НАДІЯ». Ядвіга увесь цей час розшукує свого єдиного сина, що зник у “зеленому коридорі” Іловайська.  

Експерти Новокодацького СМЕ стверджують що тіло 3207, тіло хлопця, що загинув наприкінці серпня 2014 року під Іловайськом – Андрій Лозинський. Попри те, що є зафіксовані слідчим Військової прокуратури Вадимом Приймачком показання шістьох свідків, серед вже звільнених полонених, що в жовтні 2014 року перебували в таборі для полонених в Сніжному разом з Андрієм Лозинським. 

В червні 2020 року СБУ в Запорізькій області запросило Ядвігу Лозинську на “круглий стіл” щодо експертизи у справі про її загиблого сина. На яке вона потрапила дивом, бо запрошення їй відправили у день проведення. Зверніть увагу на штемпель на конверті.

Того дня моя занепокоєна подруга насилу додзвонилася до слідчого, і запитала: "Де і коли буде проводитися круглий стіл?"  Слідчий роздратовано відповів: "Я все написав вам все в листі!", і повісив слухавку.
Врешті ми дізналися про місце через Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ), представники якого приїхали до Дніпра за нашим запрошенням, щоб бути присутніми на засіданні. Слідчий не прийшов, був у відпустці. Дивно, це засідання готувалося майже сім місяців, але слідчий призначив дату саме на період своєї відпустки. Збіг? Не думаю.

Отже, попри свідчення колишніх полонених, що спілкувались з Андрієм Лозинським в жовтні, ДНК-експертиза визнала Андрія загиблим ще в серпні того ж року. Слідчі Новокодацього СМЕ повідомили, що, окрім експертизи по ДНК, провели ще й антропологічну експертизу, по фото, порівнявши останки черепа з прижиттєвими фото і встановили збіг за 23 точками з 23.

Фото, що були використані для експертизи, були взяті з інтернету і були поганої якості, бо мати відмовилася надавати експертам фото свого сина. Але навіть це їх не зупинило.  

“Ви можете наш звіт показати будь-якому фахівцю, хоч тут, хоч за кордоном – вони підтвердять наші висновки”, - сказав мені експерт Новокодацького СМЕЄ, що керував експертизою тіла 3207.

Але сьогоднішня історія навколо співпраці з МКЗБ демонструє, що насправді вони зовсім не зацікавлені допускати іноземних експертів до проведення експертиз.

Родини мають право бути певними, що ховають своїх близьких

Саме тому Україні потрібна незалежна експертиза, щоб унеможливити помилки в установлені імені загиблого за Україну. Родина, що ховає сина, брата, чоловіка має право бути впевненою, що саме тут спочиває саме їхня рідна людина.

Ми сподівалися отримати незалежну експертизу за підтримкою Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти, але поки що наша влада стійко опирається цій можливості, та не надає родинам зниклих безвісти здійснити своє право.

Що ще варто знати про МКЗБ

Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти (англ. International Commission on Missing Persons, ICMP) — міжурядова організація, що займається проблемою осіб, що зникли безвісти внаслідок збройних конфліктів, порушень прав людини та стихійних лих. Головний офіс компанії розташований в Гаазі (Нідерланди). Комісія допомагає урядам в ексгумації масових поховань та ідентифікації осіб, зниклих безвісти, за ДНК, а також надає підтримку асоціаціям сімей зниклих безвісти та допомагає у створенні стратегій та установ для пошуку зниклих безвісти. В грудні 2014 року була підписана угода, яка заснувала комісію як «самостійну міжнародну організацію»: угода визначає саме Гаагу як місце розташування організації

Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти працює над забезпеченням співробітництва урядів та інших органів влади у виявленні осіб, зниклих безвісти внаслідок збройних конфліктів, інших бойових дій чи порушень прав людини, а також стихійних лих.

 ICMP також підтримує роботу інших організацій, заохочує участь громадськості в її діяльності і робить свій внесок в увічнення пам'яті зниклих осіб. Крім того, згідно зі своїм мандатом, організація допомагає урядам виконувати свої зобов'язання в галузі прав людини: як стосовно жертв, так і їхніх родичів, що залишилися в живих, а також «створює інституційний потенціал, який сприяє довгостроковій суспільній довірі».

У червні 2008 року, після того, як на Філіппіни впав тайфун «Франк», який забрав життя понад 1000 осіб, Інтерпол запропонував ICMP працювати спільно з ним, у зв'язку з чим вперше було підписано відповідну угоду про спільне реагування на надзвичайні ситуації.

Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти (ICMP) була створена в 1996 році за дорученням президента Сполучених Штатів Америки Білла Клінтона — на саміті G7 в Ліоні (Франція) з метою розв'язання проблеми осіб, зниклих безвісти внаслідок різних конфліктів з 1991 по 1995 рік, що мали відношення до Боснії та Герцеговини, Республіки Хорватія та Югославії. І саме тому першим головою Міжнародної комісії став колишній держсекретар США Сайрус Венс, якого потім змінив на цьому посту також американець - сенатор Боб Доул.

На цей час МКЗБ має у своєму розпорядженні три судово-медичні лабораторії, розкидані по світу: Podrinje Identification Project (PIP) та Lukavac Reassociation Centre (LKRC), Krajina Identification Project (KIP). А також має офіси в Сараєво, Тузлі, Баня-Луці, Багдаді, Ербілі та Приштині.

Публікація підготовлена в рамках проєкту "Посилення громадянської журналістики в Україні", який впроваджується ГО "Платформа прав людини"  за фінансової підтримки  United Nations Democracy Fund (UNDEF).

Вікторія Солодухина