Чи є шанси у переселенців отримати землю у приймаючих громадах?

31 Жовтня 2023 00:00

На прикладі однієї громади на Вінниччині ми спробували дізнатися, чи планують переселенці зі південних і східних регіонів облаштовувати життя на новому місці та чи зацікавлені вони в отриманні земельних ділянок у користування, і наскільки реально для них реалізувати своє конституційне право в сьогоднішніх умовах.

Від садка до прихистка для ВПО і назад

Дитячий садок у селі Демидівка неподалік Вінниці у лютому 2022 року переобладнали під прихисток внутрішньо переміщених осіб (ВПО), які масово приїздили до громади.

Це було виправдане рішення місцевої влади, бо іншого відносно комфортного приміщення, що дозволило  б розмістити велику групу людей, у селі не було.

Тоді воно здавалося тимчасовим. Але врешті цей «короткочасний прихисток» у центрі села поруч зі школою та магазином півтора року і був домом для родин переселенців (до жовтня 2023 року включно). Наразі мешканці переоблаштованого садочку отримали тимчасове житло  у селі Могилівка, в тій же ОТГ. Дитячий садок повернули дітям – на превелику радість їхнім батькам.

 

Адже придбати самостійно будинок в селі чи навіть орендувати на тривалий термін  може далеко не кожна родина, тим більше переселенці, які втратили свої попередні статки, роботу у соціальний капітал також. Вони мають конституційне право отримати землю користування (для будівництва, ведення господарської діяльності, фермерства тощо), подавши заяву на вільну ділянку. Але на практиці все складно, оскільки під час воєнного стану доступ до земельних реєстрів під час воєнного стану закритий, і знайти умовно «нічийну» землю, щоб отримати безоплатно чи придбати пересічному громадянину непросто.
Ми переконалися в цьому, так і не отримавши відповіді на запит до місцевої влади щодо наявності вільних ділянок у селі, який відправили ще 17 липня 2023 року. До речі, плануємо скаржитися Уповноваженому з захисту прав людини з цього приводу, адже порушено право на доступ до публічної інформації.
Згідно з чинним законодавством України, отримати землю у користування можуть громадяни України, незалежно від фізичного перебування чи місця реєстрації, тобто кожен громадянин України може подати такий запит про наявні вільні земельні ділянки (див. інформацію),і отримати інформацію.

Настрої переселенців в одній громаді

Чи планують переселенці залишатися у громадах, куди вони приїхали з початком повномасштабного вторгнення Росії?
Зрозуміло, що людям важко відповісти на це питання, доки триває війна. Але є й ті, чиє житло знищене, і хто вже прагне його відбудовувати на новому місці.

Ми спробували дослідити настрої переселенців за допомогою онлайн-опитування у місцевих групах міста Гнівань та місцевої ОТГ у Фейсбуці. Запитували, чи є людина переселенцем, чи планує залишатися у приймаючій громаді після завершення бойових дій, чи хотіла б жити в селі і обробляти землю. 

Більшість переселенок у Гніванський ОТГ – жінки віком 18-65, з дітьми, онуками або старшими родичами, які потребують їхньої допомоги. У місцевих спільнотах у Фейсбуці ми опитали кілька десятків (68) переселенців.

Половина опитаних (34 особи) зазначили, що ще не визначилися, чи повертатися до свого населеного пункту після завершення війни, і ще 11 відповіли, що не повертатимуться.

43 людини з 68 опитаних  хотіли б мати приватний будинок у громаді (або квартиру) і фактично кожен шостий хотів би мати земельну ділянку. Оскільки опитування проводилося влітку (липень-серпень поточного року), можливо, із настанням холодного холодного періоду очікування дещо змінилися б, але незначною мірою.

12 з опитаних осіб - це жінки-переселенки з дитиною чи двома дітьми до 18 років. І хоча це небагато, але на наш погляд, це та категорія, яка потребує соціального захисту найбільше. Саме вони зазначали, «хотіли б мати земельну ділянку для ведення господарства».

Взяти участь в опитуванні ми пропонували тим, хто має статус ВПО та мешкає в обраній громаді. Респондентам, що погодилися взяти участь у анонімному онлайн-опитуванні, ми поставили питання, чи зацікавлені вони у отриманні такої ділянки і чи планують залишатися у приймаючій громаді..

Це опитування не претендує на репрезентативність, його дані не поширюються на все суспільство і представників ВПО, враховуючи специфіку онлайн опитування у соціальних мережах, розрахувати похибку не є можливим.

Як отримати землю

Теоретично, будь-яку ділянку землі, яка є в підпорядкуванні сільської або міської громади і не зареєстрована за особою чи організацією, можна отримати у користування. Але чи це дійсно такі і який алгоритм необхідних дій?

·        Знайти вільну ділянку на Публічній Кадастровій карті України (https://map.land.gov.ua/) можна було до 24 лютого 2022 року, коли вона була у вільному доступі, наразі доступ до неї закритий, тому потрібно подати окремий запит до органів місцевого самоврядування про наявність вільної ділянки (або ділянок).

·        Далі потрібно подати клопотання до органів місцевої влади про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою (будівництво, садівництво тощо)

·        Замовити розробку проекту землеустрою на наявній ділянці.

·        Погодити проєкт землеустрою.

·        Зареєструвати в ЦНАПі ділянки (присвоїти кадастровий номер).

·        Затвердити проєкт в органі, що надав дозвіл на його розробку.

·        Зареєструвати у ЦНАПі право власності чи право користування земельною ділянкою.

 

Потенційні «нові селяни»: хто вони?

Нові мешканці Демидівки - переселенці, що проживали у приміщення дитячого садочка практично з початку повномасштабного вторгнення (березня 2022 року) до середини жовтня 2023. Зрештою, місцева влада запропонувала родинам переселенців комунальне житло в сусідньому селі Могилівці – у тимчасове користування. У Демидівці знову працюватиме дитсадок.
Настрої місцевих мешканців щодо нових односельчан були і залишаються різними – від співчуття до соціальної дистанції.

Сім’ї з дітьми – з Харківщини, Донеччини, Луганщини

34-річна Ольга (ім’я змінено на її прохання) має трьох дітей та є опікункою прийомної дитини – до жовтня 2023 вони мешкали в дитячому садочку в Демидівці, нещодавно переїхали в Могилівку.

Разом з чоловіком вони виїхали з Харківської області у березні 2022 спочатку до Хмельницького, де були родичі, потім потрапили у Демидівку. Чоловік пішов служити вТрО. А Ольга вирішила оселитися тут з дітьми «як мінімум до кінця війни», працює у школі, але не на повну ставку. Вона не знає, чи залишилася неушкодженою їхня квартира в Куп’янську. Зараз зацікавлена в отриманні тимчасового житла у користування, про побудову власного будинку не замислюється, бо це занадто складно, на це немає коштів. Їм з дітьми немає куди подітися з тимчасового прихистку, який пропонують у громаді.
Ще одна наша співрозмовниця – 60-річна Ярослава (ім’я змінене) приїхала з Луганщини на Вінниччину  у 2015 році. Вона доглядає чоловіка, що має проблеми зі здоров’ям і має дорослих дітей, двоє з яких служать у ЗСУ. Із питанням про отримання земельної ділянки для власних потреб до сільської ради не зверталася, бо з її слів,
«могли купити будинок і землю  самі, я працювала у сфері зв'язку, тоді це було нам по силам, ми продали будинок у Рубіжному і купили тут».

Коли з питанням про виділення земельної ділянки до місцевої влади зверталися її діти, що нині служать в ЗСУ. За словами матері, їм відмовили. І хоча вони не мають статусу переселенців, а належать до іншої пільгової категорії у отриманні земельних ділянок, досвід звернення до органів місцевого врядування також свідчить про те, що вони у наданні земельних ресурсів пільговим категоріям громадян не сприяють.

Чи подавали вони офіційний запит на отримання землі, пані Ярослава не уточнювала. Зараз вона мешкає із чоловіком і старшим сином, що має певні обмеження по здоров'ю, тому обробляти велику ділянку не змогли б фізично, але хотіла б мати можливість оформити таку для доньки, яка за декілька років має звільнитися зі Збройних сил (військовослужбовиця за контрактом).

Така непроста доля «колишніх містян» не є унікальною для села, тут є ще декілька родин, які ще на початку війни на Сході України переїхали сюди в пошуках стабільності, але їхні шанси отримати свій клаптик землі поки що також невеликі.

27-річна Ірина (ім’я змінене) залишила Донецьк теж у 2015-му. Вона працює медсестрою, виховує двох дітей, чоловік – служить в ЗСУ. Родина орендує житло у знайомих. Вони зверталися до влади щодо отримання земельної ділянки, мають пільги - і як родина ВПО, і як родина військового, але конкретної відповіді, чи має село доступні для використання угіддя чи землі, також не отримали.

 

У кожної сім’ї своя історія, та об'єднує їх одне – потреба у землі для тих, хто опинився у відносно спокійному регіоні і планує жити тут найближчим часом. Поки що селищна рада не робить кроків назустріч новим мешканцям громади – через відсутність ресурсів або з якихось інших причин, ми не знаємо.

Отримати землю вкрай складно
Реалізувати сьогодні своє конституційне право на отримання земельної ділянки – будь-де сьогодні в Україні дуже складно й місцевим жителям, а тим більше переселенцям. Але в теперішній ситуації виділення земельних ділянок новим мешканцям сільських громад сприяло б їх розвитку, адже це сім’ї з дітьми, що налаштовані жити і працювати у селі.

З іншого боку, цю норму  місцеві органи влади часто використовують як інструмент корупції – хтось отримує землю відповідно до Конституції, хтось не може добитися даних про вільні ділянки, на які теоретично можна подавати заяви.

І саме тому інформацією про такі ділянки органи місцевої влади діляться вкрай неохоче. Якщо до «великої війни» або 24 лютого 2022 року Публічна Кадастрова карта України була відкритим ресурсом, то зараз це не так, тому пошук навіть «теоретично» вільної ділянки землі ускладнений.

Можливо, цей матеріал і звернення до Державних служб та профільних установ сприятимуть приверненню увагу до цього - і так актуального та нагальні - питання інтеграції переселенців у нові громади.

 

Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Посилення громадянської журналістики в Україні», який впроваджується ГО «Платформа прав людини»  за фінансової підтримки  United Nations Democracy Fund (UNDEF).

Катерина Тягло, кандидат соціологічних наук, журналіст