Блоги// Як суд вчив запитувача називати бомбосховища укриттями

17 грудня 2015 16:57

9e6e4a6c-b5d6-4ab9-8fa4-752b894d9faf

Броварський суд визнав, що відмова надати інформацію на запит була неправомірною. Проте не зобов’язав розпорядника її надати

Судова справа, що стосується доступу до інформації, насправді починається не в момент подання позовної заяви, а значно раніше – коли особа тільки подає свій запит до відповідного органу влади.

Якісна підготовка запиту, хоча й не є 100-процентною гарантією успіху, але значно полегшує процес відстоювання права на отримання інформації у суді. На жаль, за старою звичкою, наші судді продовжують буквально тлумачити законодавство і будь-яка некоректність формулювань тут же використовується для зміщення акценту від очевидно неправомірних дій посадовця до нібито «неграмотності» запитувача.

У цьому ми з громадським активістом та журналістом з Броварів Дмитром Карпієм, на жаль, переконались на власному досвіді.

У вересні минулого року громадський активіст подав два запити до Броварської міської ради з проханням надати інформацію про перелік та місце розташування  бомбосховищ у Броварах, а також кількість протирадіаційних сховищ і сховищ від засобів ураження у місті, стан їх готовності для використання за призначенням та місткість.

У відповідь міська рада відмовила в наданні інформації, вважаючи її такою, що становить державну таємницю.

Розглядаючи справу, Броварський міськрайонний суд визнав таку відмову неправомірною, однак зобов’язати міську раду надати всю інформацію, – відмовився. Обмежився лише вимогою повторно розглянути листи.

Суд відзначив, що доводи відповідача про обмеженість доступу до подібної інформації, безпідставні та необґрунтовані, адже жодних доказів такого віднесення не було надано, а зазначені відомості вже раніше поширювались на відкритій сесії міської ради заступником міського голови. Тобто, суд абсолютно правильно застосував ч. 3 ст. 6 Закону «Про доступ до публічної інформації», відповідно до якої «інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше».

Більше того, посилаючись на трискладовий тест, суддя зауважив, що відповідач не довів можливість завдання істотної шкоди інтересам національної безпеки чи громадському порядку розкриттям таких даних.

Здавалося б, логічним висновком далі було зобов’язати відповідача розкрити всі відомості. Однак, замість того, щоб захистити право на інформацію, суд вирішив покритикувати самого запитувача через «неграмотно» сформульований запит.

Зокрема суд посилався на те, що законодавство у сфері цивільної оборони не містить поняття «бомбосховище», про які йшлось у запиті. Тобто, яких саме споруд стосувався запит громадського активіста, на думку суду,  визначити неможливо, а отже, і зобов’язати надати про них інформацію суд не може, навіть попри невмотивованість відмови Броварської міської ради.

Суд зазначив, що у частині вимог позивача зобов’язати Броварську міську раду надати інформацію на всі конкретно поставлені у позові питання, позов задоволенню не підлягає, «оскільки до компетенції адміністративних судів відноситься виключно оцінка законності дій чи рішень суб'єкта владних повноважень, втручатися до його компетенції (прим. – зокрема, давати тлумачення поняттям та визначати, про яку інформацію йдеться) суд не має права».

Таке рішення суду можна критикувати, адже поняття «бомбосховище» є поширеним та загальнозрозумілим, і цілком «вписується» в право запитувача зазначати загальний опис інформації, яка його цікавить. Завдяки цьому – запит є доступним інструментом для будь-якого громадянина, який може не мати юридичної, економічної чи будь-якої спеціальної освіти.

Проте, в окремих випадках саме від ґрунтовної роботи над формулювання тексту запиту залежить те, чи вдасться отримати повну і точну інформацію з першого разу.

До слова, у справі Дмитра Карпія, попри те, що рішення першої інстанції не було скасоване апеляційним судом, в результаті повторного розгляду уже уточненого запиту – всі дані щодо бомбосховищ, чи то пак укриттів, у місті Бровари були надані у повному обсязі.

Рішення в реєстрі: http://reyestr.court.gov.ua/Review/42650140

 

Віта Володовська, юрист, Інститут медіаправа