Блоги// Півроку судів за доступ: перемога і знову суд

30 вересня 2015 13:48

12036463_10206262989386435_4212955660596105765_n_%281%29

Історія з  дослідженням розміру зарплатні та доходів керівництва Чернівецького національного університету розпочалась наприкінці 2014 року, коли я стала свідком того, як студенти марно намагались добитись прозорості фінансових потоків у рідному вузі. Тоді я, як журналіст, порадила активістам писати запити – просто тому, що це найдієвіший спосіб отримати необхідну інформацію.

Але студентів із їхніми запитами просто футболили – відписка, відписка, ще відписка.

В окремо взятому університеті, до пори до часу закон виявився безсилим.

Щоб зрозуміти, в чому справа, я написала запит сама.

Мій перший запит стосувався зарплат ректора і проректорів. Чернівецький національний університет відмовився надати інформацію.

З цієї відмови почався довгий шлях боротьби за доступ до правди у Чернівецькому національному університеті.

Медіа-юристи ІРРП порадили звернутись до Чернівецького окружного адміністративного суду, склали текст позову і надали представника на безкоштовній основі – юристку Валентину Софяк.

На шлях ми вийшли ранньою весною – у березні 2015 року. Судова історія щодо порушення університетом закону  «Про доступ до публічної інформації» тривала паралельно зі збором іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності навчального закладу.

Я написала понад 10 запитів, у тому числі і про надання декларації або відомостей з декларацій керівництва за 2013 рік. Частину запитів проігнорували взагалі. Але були і цікаві відповіді. Зокрема про те, що документи, про які я запитую, знищено у зв’язку з закінченням терміну зберігання і т.п.

Я писала запит і до Міністерства освіти і науки, аби мені надали копії контрактів з керівництвом ЧНУ. Там теж мені відмовили, прийнявши мій запит за процедурою як звернення. Після цього я зрозуміла, що шлях оскарження ненадання інформації ЧНУ через Міністерство – марний. Тоді я написала скаргу до Уповноваженого з прав людини (і знову дякую медіа-юристам ІРРП) про притягнення до відповідальності винних у порушенні мого права на доступ до публічної інформації, якою є зокрема контракти керівництва ЧНУ, і зобов’язали МОН надати цю інформацію. Мою скаргу задовольнили.

Паралельно тривав суд у Чернівцях.

У результаті: відомості про зарплати не тільки надали, а й виставили на сайті університету в окремому розділі «Фінансова інформація». Керівник юруправління ЧНУ в процесі судових баталій звільнився.

Проте навіть після моєї перемоги в суді, на запит по деклараціях мені надіслали… відмову.

Тоді я вдруге звернулась до адмінсуду з позовом про визнання протиправними дії ЧНУ та зобов’язати надати мені запитувану інформацію.

Цього разу суд вирішив не брати позов до розгляду – мовляв, все мито не сплачено, адже заявлені дві позовні вимоги, а заплачено як за одну.

Тому ми подали апеляцію до Вінницького апеляційного адміністративного суду і виграли справу. Чернівецький окружний адміністративний суд таки взяв до розгляду нашу позовну заяву і знову почалася судова тяганина.

12 серпня 2015 піврічна судова історія завершилася нашою остаточною перемогою. Суд вирішив, що ЧНУ не мав права мені відмовляти в наданні декларацій і зобов’язав університет таки надати відповідь на мій запит.

Це вперше в Чернівецькій області журналіст добився свого права на інформацію через суд і переміг.

Епілог

Я ще не отримала бажаних декларацій. Проте я не збираюся зупинятися: у моєму запиті, ненадання відповіді на який я оскаржила в суді, йшлося лише про декларації за 2013 рік.

Але зараз я звернулася до ЧНУ з наступним запитом: надати декларації і за 2014 рік.

Хоч як це дивно після нашої судової історії, але університет і на цей запит надав відмову. Якою логікою керувалися у внз я не знаю, але доведеться судитися знову.

З маленького запиту про зарплати керівництва Чернівецького національного університету розпочалось моє велике розслідування про фінансові порушення у ВНЗ, яке згодом було опубліковане на мережі розслідувачів «Корапт».

Знаю, що багато людей, а особливо чиновників середньої ланки, обуряться. Мовляв, навіщо вона лізе? Яка різниця скільки людина отримує? Це особиста справа!

Я знаю, що їх дратують запити на публічну інформацію. Але закон є закон. І їм доведеться змиритися з тим, що без гену публічності та прозорості, їм нема чого робити на державних посадах.

Нині я хочу добитися оприлюднення декларацій керівництва університетів на сайтах. Готую звернення до Міністерства освіти, аби це зробити директивою. З рішенням суду на руках це набагато легше мотивувати.

 

Надія Вірна, для «Доступу до правди»  

 

P.S. 15 жовтня Чернівецький національний університет таки надав запитувані ще півроку тому декларації про доходи та майно керівництва вузу за 2013, 2014 роки. Варто зауважити, що університет два місяці не виконував рішення суду, ігноруючи мої запитання, або кажучи, що декларації скануються.