Служба судової охорони. Що до обмеження прав та свобод людини
Доброго дня!
ВИЩА РАДА ПРАВОСУДДЯ РІШЕННЯ
від 4 квітня 2019 року N 1051/0/15-19
"Про затвердження Положення про Службу судової охорони"
Із змінами і доповненнями, внесеними
рішеннями Вищої ради правосуддя
від 3 грудня 2019 року N 3300/0/15-19,
від 18 січня 2022 року N 51/0/15-22
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" внесені зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якими унормована діяльність Служби судової охорони, її статус, повноваження, порядок проходження служби, питання соціального захисту співробітників.
Служба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України.
Згідно статті 3 Конституції України «Держава (в особі посадових осіб всіх її органів) відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави»
Статтею 3 Конституції України (Далі по тексту - КУ) визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закон та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 КУ).
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України (стаття 19 КУ).
Статтею 21 КУ визначено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Відповідно до статті 22 КУ права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпаними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Наголошую, що Конституція України – це Основний Закон України, правовий документ, який має найвищу юридичну силу, а не закон, постанова, кодекс, наказ, положення.
Для більш детального розуміння беремо розділ II Конституції України «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина». Із цього розділу, стане зрозуміло, що «людина і громадянин» – це два різних правових статуси та два різних суб’єкта права, які чітко відокремлені один від одного сполучником «і».
Окрім того, існують чіткі роз’яснення Конституційного Суду України стосовно прав людини, рішення якого є обов’язковими до виконання на території України.
На підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, прошу надати наступну інформацію (наступні документи):
1) Як можливо на підставі, яких то наказів, постанов, розпоряджень, обмежувати Конституційні права та свободи людини;
2) Надайте чітку відповідь, як юридична особа "Служба судової охорони", на яких правових підставах не пропускає "людину" (не особу, не громадянина), до приміщень адміністративних будівель суду;
3) Чому пропускний режим, обмежує Конституційні права та свободи людини на пересування ( не особи або громадянина), надайте норми права які можуть обмежувати право на вхід до суду людині, саме у правовому статусі "людина";
4) Надайте належним чином завірену копію документа, висновок Секретаріату уповноваженого верховної ради України з прав людини, відповідності та не суперечливості Конституції України, що до РІШЕННЯ
від 4 квітня 2019 року N 1051/0/15-19
"Про затвердження Положення про Службу судової охорони"
5) Стаття 5 Конституції України, "Народ здійснює владу безпосередньо...." - право на вільний прохід на судові засідання для народу України, це
право не може бути узурповано державою, її органами або посадовими особами, тому "Служба судової охорони", не має підстав та повноважень обмежувати прохід до суду, людей, народу України;
Відповідь надати у повному обсязі, у хронологічній послідовності відповідно до вищевикладених пунктів запиту.
Співвласник та співзасновник республіки Україна, людина Григорій Григорович Туз, який діє у правовому статусі «людина» згідно свого власного Волевиявлення.
З повагою,
жива людина Григорій
Звернення
Враховуючи компетенцію Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та межі його повноважень, визначені, зокрема Законами “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, звертаюсь з приводу порушень конституційних прав та свобод людини з боку юридичної особи під назвою ’’Служба судової охорони’’ від 4 квітня 2019 року N 1051/0/15-19 "Про затвердження Положення про Службу судової охорони"
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" внесені зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якими унормована діяльність Служби судової охорони, її статус, повноваження, порядок проходження служби, питання соціального захисту співробітників.
Служба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України.
Згідно статті 3 Конституції України «Держава (в особі посадових осіб всіх її органів) відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави»
Статтею 3 Конституції України (Далі по тексту - КУ) визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закон та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 КУ).
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України (стаття 19 КУ).
Статтею 21 КУ визначено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Відповідно до статті 22 КУ права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпаними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Наголошую, що Конституція України – це Основний Закон України, правовий документ, який має найвищу юридичну силу, а не закон, постанова, кодекс, наказ, положення.
Для більш детального розуміння беремо розділ II Конституції України «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина». Із цього розділу, стане зрозуміло, що «людина і громадянин» – це два різних правових статуси та два різних суб’єкта права, які чітко відокремлені один від одного сполучником «і».
Окрім того, існують чіткі роз’яснення Конституційного Суду України стосовно прав людини, рішення якого є обов’язковими до виконання на території України.
Згідно статті 3 Конституції України «Держава (в особі посадових осіб всіх її органів) відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави», тому
Відповідно до статті 16 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статті 6 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на визнання її правосуб’єктності. Правосуб’єктність складається з правоздатності та дієздатності. Таким чином, невизнання правосуб’єктності людини рівнозначно спричиненню правової смерті людині (що також відомо як capitis deminutio maxima) та одночасному скасуванню усіх її прав.
Також повідомляю, що людина у даному випадку означає не біологічну істоту виду Homo sapiens роду Homo, а правовий статус, такий як «фізична особа», «юридична особа» та інші. Таким чином, біологічна істота виду Homo sapiens роду Homo (людина) може перебувати у різних правових статусах: «фізична особа», «мігрант», «особа без громадянства», «людина», «громадянин республіки України» та інші, з подальшими правовими та юридичними наслідками відповідно до свого правового статусу.
Для більш детального розуміння цього питання рекомендую переглянути
розділ II Конституції України «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина». Із цього розділу, стане зрозуміло, що «людина і громадянин» – це два різних правових статуси та два різних суб’єкта права, які чітко відокремлені один від одного сполучником «і».
Наголошую, що Конституція України – це Основний Закон України, правовий документ, який має найвищу юридичну силу, а не закон, постанова, кодекс. Це означає, що кожна кома, кожна крапка, кожне тире та кожне слово в ній має юридичне значення. Зневага до положень Конституції України ставить під загрозу не тільки конституційний лад та національну безпеку в країні, але і саме існування України як соціальної, демократичної та правової держави. Тому нехтування положеннями Конституції України, яка є статутом держави та завдяки якій держава взагалі існує, є неприпустимим.
Тепер до суті, питання
У положенні про Службу судової охорони, є абзац “пропускний режим”, це положення про пропускний режим прямо порушує та обмежує Конституційні права та свободи людини ( не особи або громадянина), вільного доступу на судові засідання навіть без поважних причин, як вільний слухач то що. Службовці (працівники) судової охорони систематично не пропускають, обмежують прохід людей до суду, чим знищують права та свободи людини, невизнання правосуб’єктності людини рівнозначно спричиненню правової смерті людині! Яка норма права може обмежувати право на вхід до суду людині, саме у правовому статусі "людина", не особа. Взагалі у положенні "Про затвердження Положення про Службу судової охорони", немає обмежень для людини і не може бути. Пропускний режим також порушує Закон України " Про захист персональних даних", міжнародні норми прав людини. Щодо захисту персональних даних в умовах воєнного стану коментар є у вас на Вашому сайті http://surl.li/gapoz, стає очевидним що у статусі громадянина можуть бути обмеження, а у статусі людини ні.
Враховуючи вище викладене, на підставі Закону “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” та Положення про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”
ПРОШУ:
1) Вжити заходів, що до поновлення порушених прав та свобод людини, посадовими особами Служби судової охорони, міста Запоріжжя;
2) На підставі Закону України Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, сформувати Подання Уповноваженого - акт, посадовим і службовим особам, керівництву Служби судової охорони міста Запоріжжя, для вжиття відповідних заходів у місячний строк щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини;
3) На підставі ст. 16 Закону України Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, призначити перевірку установи Служба судової охорони м. Запоріжжя, на факти порушень прав і свобод людини;
4) Звернутися к керівництву Служби судової охорони, м. Запоріжжя, та роз'яснити, що не можна порушувати права та свободи людини;
З повагою, територіальна громада міста Запоріжжя, людина
Григорій Григорович Туз
Враховуючи компетенцію Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та межі його повноважень, визначені, зокрема Законами “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, звертаюсь з приводу порушень конституційних прав та свобод людини з боку юридичної особи під назвою ’’Служба судової охорони’’ від 4 квітня 2019 року N 1051/0/15-19 "Про затвердження Положення про Службу судової охорони"
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" внесені зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якими унормована діяльність Служби судової охорони, її статус, повноваження, порядок проходження служби, питання соціального захисту співробітників.
Служба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України.
Згідно статті 3 Конституції України «Держава (в особі посадових осіб всіх її органів) відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави»
Статтею 3 Конституції України (Далі по тексту - КУ) визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закон та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 КУ).
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України (стаття 19 КУ).
Статтею 21 КУ визначено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Відповідно до статті 22 КУ права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпаними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Наголошую, що Конституція України – це Основний Закон України, правовий документ, який має найвищу юридичну силу, а не закон, постанова, кодекс, наказ, положення.
Для більш детального розуміння беремо розділ II Конституції України «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина». Із цього розділу, стане зрозуміло, що «людина і громадянин» – це два різних правових статуси та два різних суб’єкта права, які чітко відокремлені один від одного сполучником «і».
Окрім того, існують чіткі роз’яснення Конституційного Суду України стосовно прав людини, рішення якого є обов’язковими до виконання на території України.
Згідно статті 3 Конституції України «Держава (в особі посадових осіб всіх її органів) відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави», тому
Відповідно до статті 16 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статті 6 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на визнання її правосуб’єктності. Правосуб’єктність складається з правоздатності та дієздатності. Таким чином, невизнання правосуб’єктності людини рівнозначно спричиненню правової смерті людині (що також відомо як capitis deminutio maxima) та одночасному скасуванню усіх її прав.
Також повідомляю, що людина у даному випадку означає не біологічну істоту виду Homo sapiens роду Homo, а правовий статус, такий як «фізична особа», «юридична особа» та інші. Таким чином, біологічна істота виду Homo sapiens роду Homo (людина) може перебувати у різних правових статусах: «фізична особа», «мігрант», «особа без громадянства», «людина», «громадянин республіки України» та інші, з подальшими правовими та юридичними наслідками відповідно до свого правового статусу.
Для більш детального розуміння цього питання рекомендую переглянути
розділ II Конституції України «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина». Із цього розділу, стане зрозуміло, що «людина і громадянин» – це два різних правових статуси та два різних суб’єкта права, які чітко відокремлені один від одного сполучником «і».
Наголошую, що Конституція України – це Основний Закон України, правовий документ, який має найвищу юридичну силу, а не закон, постанова, кодекс. Це означає, що кожна кома, кожна крапка, кожне тире та кожне слово в ній має юридичне значення. Зневага до положень Конституції України ставить під загрозу не тільки конституційний лад та національну безпеку в країні, але і саме існування України як соціальної, демократичної та правової держави. Тому нехтування положеннями Конституції України, яка є статутом держави та завдяки якій держава взагалі існує, є неприпустимим.
Тепер до суті, питання
У положенні про Службу судової охорони, є абзац “пропускний режим”, це положення про пропускний режим прямо порушує та обмежує Конституційні права та свободи людини ( не особи або громадянина), вільного доступу на судові засідання навіть без поважних причин, як вільний слухач то що. Службовці (працівники) судової охорони систематично не пропускають, обмежують прохід людей до суду, чим знищують права та свободи людини, невизнання правосуб’єктності людини рівнозначно спричиненню правової смерті людині! Яка норма права може обмежувати право на вхід до суду людині, саме у правовому статусі "людина", не особа. Взагалі у положенні "Про затвердження Положення про Службу судової охорони", немає обмежень для людини і не може бути. Пропускний режим також порушує Закон України " Про захист персональних даних", міжнародні норми прав людини. Щодо захисту персональних даних в умовах воєнного стану коментар є у вас на Вашому сайті http://surl.li/gapoz, стає очевидним що у статусі громадянина можуть бути обмеження, а у статусі людини ні.
Враховуючи вище викладене, на підставі Закону “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” та Положення про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”
ПРОШУ:
1) Вжити заходів, що до поновлення порушених прав та свобод людини, посадовими особами Служби судової охорони, міста Запоріжжя;
2) На підставі Закону України Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, сформувати Подання Уповноваженого - акт, посадовим і службовим особам, керівництву Служби судової охорони міста Запоріжжя, для вжиття відповідних заходів у місячний строк щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини;
3) На підставі ст. 16 Закону України Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, призначити перевірку установи Служба судової охорони м. Запоріжжя, на факти порушень прав і свобод людини;
4) Звернутися к керівництву Служби судової охорони, м. Запоріжжя, та роз'яснити, що не можна порушувати права та свободи саме людини;
З повагою, територіальна громада міста Запоріжжя, людина
Григорій Григорович Туз
