Довідка про додаткові види грошового забезпечення

Доброго дня!

На підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, прошу надати наступну інформацію (наступні документи):

Дякую за вашу відповідь на мій попередній запит.
В своїй відповіді ви зазначаєте, що додаткова винагорода призначена постановою КМУ №168, не несе постійний характер оскільки призначена на час дії воєнного стану. Про що є відповідне роз’яснення Міністерства економіки України від 16.03.2022 № 4707-06/10084-03 (надайте будь ласка мені копію даного роз’яснення). Але постає питання чи має право Міністерство економіки України стверджувати, що воєнний стан це якесь короткострокове явище яке скоро закінчиться? Нагадаю вам про АТО яке розпочалось в 2014 році і повинно було закінчитись, як стверджували політики, за пару місяців. Тому позиція що додаткова винагорода не несе постійний характер, тому що воєнний стан скоро закінчиться, немає нічого спільного з реальними фактами.
Відповідно до всього вище сказаного, можна з впевненістю стверджувати що, як в тій приказці «немає нічого більш постійного ніж тимчасове», і дана додаткова винагорода несе постійний характер оскільки Міністерство економіки точно не може стверджувати що воєнний стан скоро закінчиться. Про постійний характер додаткової винагороди є також позиція Конституційного суду України.
В своїй відповіді ви посилаєтесь на пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану”. Пунктом 1 даної постанови установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Отже, вказаною вище постановою КМУ №168 передбачено виплату військовослужбовцям додаткової винагороди щомісячно, яка має постійний щомісячний характер та відповідно до положень п.2 ст.9 Закону №2011-XII включається до складу грошового забезпечення вказаних осіб.
В подальшому Постанова №168 зазнавала неодноразових змін, щодо умов виплати винагороди в залежності від часу участі військовослужбовця в бойових діях, місця несення служби, займаної посади.
Зокрема, Законом України від 28 червня 2023 р. № 3161-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов’язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану” Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" доповнено статтею 9-2 « Додаткова винагорода військовослужбовцям під час дії воєнного стану», якою встановлено, що під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» №95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Цьому визначенню відповідає й поняття грошового забезпечення, що відповідно до закону виплачується за рахунок держави військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу за проходження державної служби особливого характеру.
Згідно зі статтею 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення військовослужбовців складається з основних і додаткових його видів та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
До додаткових видів грошового забезпечення Закон № 2011-XII та Постанова КМУ №704 відносить, зокрема, винагороди.
Виходячи з цього, встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.
У первинній редакції постанови Кабінету Міністрів України №168 розмір додаткової винагороди для військовослужбовців ЗСУ, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно. А тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Водночас, з урахуванням неодноразових змін до постанови №168, передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.
Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001).
Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).
Зміст внесених змін до постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди « пропорційно в розрахунку на місяць» замість « щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в певних розмірах на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Враховуючи наведене, для включення того чи іншого виду грошового забезпечення до розрахунку пенсії, закон визначає присутність двох основних критеріїв:
- відповідна виплата має бути щомісячною;
- з відповідного виду грошового забезпечення було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З 28.02.2022 (дати прийняття Постанови №168) до 31.01.2023 винагорода у розмірі 30 000 гривень виплачувалася на постійній основі усім військовослужбовцям без виключення, а винагорода в 100 000 гривень - в розрахунку на місяць пропорційно до часу участі у бойових діях.
Вказана винагорода носила постійний характер і не залежала від додаткових факторів.
Зокрема, Верховний суд у постанові від 24.12.2020 року у справі №510/1286/16-а наголосив, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких було фактично нараховано та сплачено страхові внески або збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, враховується в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
З урахуванням всього викладеного мною вище, прошу вас надати мені чітку відповідь про необхідність включення додаткової винагороди призначеної постановою КМУ №168 в «довідку про додаткові види грошового забезпечення», оскільки ви повинні керуватися не внутрішніми роз’ясненнями чи іншими листами і вказівками, а в першу чергу Законами України. А Закони України кажуть беззаперечно, про те що додаткова винагорода призначена постановою КМУ №168 має щомісячний характер, входить до складової грошового забезпечення та з неї сплачується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тобто є всі необхідні складові для включення її до «довідки про додаткові види грошового забезпечення».
Сподіваюсь на вашу порядність і розуміння що ви працюєте на благо народу України.
З нетерпінням чекаю на вашу справедливу і законну відповідь.

З повагою,

Сергій Головко