Дотепер я знаю лише один випадок коли протоколи вимірювань, тобто не усередненні або узагальнені дані про забруднення повітря, змогли отримати еко-активісти з Кривого Рога. Це відбулося лише завдяки запиту депутата Верховної Ради. На основі цих даних вони зробили математичну модель та визначили звідки у повітрі з’явилися отруйні викиди формальдегіду, які перевищували гранично допустимі концентрації.
Мені ж довго не вдавалося отримати жодної еко-інформації по суті запиту, більше того наше листування з ДСНС нагадувало маленьку паперову війну.
Така ситуація не тільки з моїми запитами. сі спроби у мені відомих активістів з Запоріжжя, Маріуполя, Києва, Дніпра, Кривого Рога та інших міст були невдалі. Річ у тім, що згідно з законом «Про доступ до публічної інформації» усі вимірювання гідрометеорологічного центру, включаючи вимірювання забруднень атмосфери, повинні бути доступними на Єдиному державному веб-портал відкритих даних. Але насправді ми можемо лише отримати звіти з усередненими даними у кращому разі за місяць, а у гіршому за рік – це як середня температура по лікарні. Будемо відверті: це цікаво, але не завжди інформативно (рекомендуємо пройти по лінку).
У грудні 2017 року, я надіслав запит до гідрометеорологічного центра про денну кількість опадів від початку 2017 року, зафіксованих озерною гідрометеорологічною станцією Печеніги. Також я попросив надати інформацію про стан пожежної небезпеки.
Замість відповіді на запит я втягнувся у нескінченне листування та отримав чотири відмови з різними мотивуваннями, але всі вони зводились до того, що інформація не підпадає до переліку видів публічної інформації згідно Наказу ДСНС України № 514 від 13.08.2013 «Про затвердження Переліку видів публічної інформації, розпорядником якої є Державна служба України з надзвичайних ситуацій».
У телефонній розмові посадова особа повідомила мені, що відмова надавати публічну інформацію є не його особистим рішенням, а позицією Українського гідрометеорологічного центра.
Раз така справа, я звернувся до Уповноваженого з прав людини зі скаргою, у якій зокрема просив посприяти у скасуванні Наказу ДСНС з переліком публічної інформації як такого, що не відповідає законодавству України.
Адже згідно ст. 13 п. 4 ЗУ «Про доступ до публічної інформації»: «Усі розпорядники інформації незалежно від нормативноправового акту, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом». Тобто суть цієї норми така: розпорядник, надаючи відповіді на запит, має керуватися законом «Про доступ…», а не внутрішньовідомчим переліком. І якщо за законом інформація є публічною, то навіть якщо її немає у внутрішньому переліку, її все одно має бути надано на запит.
Через місяць я отримав лист з офісу Уповноваженого про те що розгляд моєї заяви потребує більше часу, а ще через місяць цей наказ ДСНС було скасовано.
Це було схоже на диво, якби не одне «але»: замість переліку видів публічної інформації, було прийнято «Примірний перелік видів публічної інформації, розпорядником якої є Державна служба України з надзвичайних ситуацій» .
Тобто ніякої зміни по суті, бо насправді немає жодної різниці, посилаючись на який перелік, тобі відмовляють у наданні публічної інформації
В кінці серпня, тобто через 7 з половиною місяців після написання заяви, я наівть отримав відповідь, за підписом Віктора Барвицького, представника Омбудсмана з інформаційних питань, що Омбудсман не вбачає в діях ДСНС та його підрозділу – Українського гідрометеорологічного центру, ніяких порушень.
Тепер про маленьку перемогу.
Незважаючи на те, що ця історія поки не має кінця – адже перелік публічної інформації, бодай і «примірний», все ще діє, несподівано ДСНС надала повну і адекватну відповідь на запит про інформацію про забруднення навколишнього середовища у районі техногенної аварії біля адміністративного кордону Херсонської області і Криму.
Я не знаю, чим це зумовлено, з одного боку, перелік нам так і не вдалося побороти, але з другого – жоден перелік не може заборонити чиновникам керуватися у своїй діяльності законом України.
Андрій Кисельов, Харків.
